Новини

Вітаємо усіх з Днем вишиванки!!!
А українська вишиванка - Диво,
У ній народу код, його душі.
І кожному в ній зручно і красиво,
Вдягнути вишиванку поспіши.
І гордо йди у ній по цілім світі,
Та мовою своєю розмовляй!
І хай сміється сонечко в зеніті -
Ти рідного свого не забувай!
Бо в ньому все - ліс, гори і долина,
І річечка, й маленьке джерельце,
Твій рідний край, чарівна Україна,
І мати, й батько - памятай про це!
І хліб на вишиванім рушникові,
І пісня, що до серця пролягла,
І краєвиди навкруги чудові,
І стежка, що у Всесвіт повела.
Вдягни свою чудову вишиванку,
Відчуй в ній ласку і душі тепло,
І мирний, чистий ранок в ніжному серпанку.
І те, як добре з мамою було...

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі – Мінреінтеграції) відповідно до Положення про Мінреінтеграції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 376, забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також прилеглих до них територій, інформаційного суверенітету України. Одним із основних завдань Мінреінтеграції є, участь у формуванні та реалізації державної політики щодо здійснення заходів з протимінної діяльності, зокрема з інформування населення про небезпеку мін та вибухонебезпечних предметів (далі – ВНП).
Так, в рамках виконання програм та заходів, спрямованих на підвищення рівня обізнаності серед різних вікових груп населення, щодо небезпеки від мін та ВНП, навчання правильному поводженню з ними у небезпечних ситуаціях, Мінреінтеграції забезпечено виготовлення навчальних посібників у вигляді коміксів для дітей «Мінна безпека не без ПЕКа» та «Безпечний Пекосвіт» (далі – навчальний посібник), які було розміщено в мережі Інтернет для безкоштовного завантаження за посиланнями: https://www.ranok.com.ua/info-prazdnichnye-raskraski... та https://www.ranok.com.ua/info-bezpechniy-pekosvit-34684.html відповідно.
Навчальні посібники отримали схвалення від ДНЗ «Інституту модернізації змісту освіти» для використання в освітньому процесі.
Враховуючи актуальність проблеми, пов’язаної з мінами та ВНП та необхідність проведення інформаційно-просвітницької діяльності з порушеного питання, а також великий ризик нещасних випадків серед цивільного населення, особливо дітей та підлітків, педколектив Губелецької гімназії долучився до проведення серед учнів нашої школи Уроків мінної безпеки. Вихователь дошкільного підрозділу та вчителі 1-4 класів проводили урок безпеки за посібником у вигляді коміксів під назвою «Мінна безпека не без ПЕКа». а класні керівники 5-9 класів за посібником "Безпечний Пекосвіт", таким чином посприяли в поширенні та популяризації посібників Мінреінтеграції, а також підвищили обізнаність учнів про небезпеку мін та вибухонебезпечних предметів, навчання базовим правилам безпечної поведінки у разі їх виявлення.

У цей нелегкий для України час, працівники та здобувачі освіти Губелецької гімназії та жителі села долучилися до важливої справи - плетіння маскувальної сітки для українських захисників.
Слава Україні!
Героям слава!

21 лютого - Міжнародний день рідної мови. "Мова єднає нас" - саме під такою назвою відбулася інтерактивна мовно-патріотична гра учнів5-9 класів, яку провела вчителька української мови і літератури Людмила Олександрівна Кирильчук. Учні були поділені на дві команди "Мовознавці" та "Дивослово". Під час перебігу гри здобувачі освіти продемонстрували усі свої знання та компетентності, в черговий раз аргументуючи той факт, чому так важливо вивчати і знати рідну українську мову. Під час виховного заходу лунали вірші, прислів'я, приказки про рідну мову, інсценізувалися гуморески відомих українських письменників та поетів. Перемогу здобула команда "Дивослово". Майже в усіх конкурсах вони показали найкращі результати. Виховний захід залишив в усіх приємне та позитивне враження.
Ми живемо в той час, коли Україна нарешті спромоглася позбутися ненависного ярма неволі, з рабської країни перетворилася на вільну, незалежну. І на підтвердження цього по усіх усюдах задзвенів її голос — українська мова. Не та мова, якою розмовляли обмежені невігласи, хизуючись своїм псевдо-знанням, а чиста, щира — справжня. Саме нею розповідав усьому світові про знущання над матінкою Україною Тарас Шевченко. Ще й досі бринять у моєму серці його слова:
Ну, що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється, ожива, Як їх почує!..
Від цих слів стало б легше на душі, мені здається, й Іванові Франку, і Лесі Українці, і Михайлу Коцюбинському, і ще багатьом і багатьом поетам та письменникам, які усією душею любили свою мову, вірили, що з часом вона заволодіє розумом своїх дітей, і вони ніколи не зможуть її зректися. Тому вони і писали тільки українською мовою, щоб їхні творіння служили вірою і правдою саме українцям. Вони були справжніми патріотами своєї землі, знали, що колись вона стане вільною, і тоді по усіх її кутках буде чутно щиру, співочу українську мову.
Дійсно, без мови народ — ніщо. Як важко відчувати себе чужим у рідній стороні, тому що забув свою мову. Тоді тебе ніхто не привітає, не назве своїм товаришем, не благословить. А це схоже на смерть, повільну смерть серед близьких тобі людей. Тільки та людина, яка вчить, любить рідну мову, має право називатися Людиною, має право бути серед тих, кого любить, адже вони цінують українську мову і намагаються передати у спадок своїм нащадкам велику, непохитну любов до рідного слова.
Якщо ж забути про рідну мову, то ніхто не дізнається про історію українського народу, бо тільки словами рідної мови можна передати те, що відбувалося багато століть тому. Той народ піде в небуття, втратить свій "голос" —мову. Недарма стверджував Володимир Сосюра:
О мово рідна! їй гаряче
віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
й народу нашого нема.
Рідна мова починається з маминої колискової, з батьківського мудрого слова-поради, з пісні, з жарту, з любові. Вона вміщує в собі весь світ, який, сповнений дива, незвичайних почуттів та краси. Про українську ж мову ніколи не кажуть інакше, ніж як про вишневу, солов'їну, волошкову, калинову. Вона така й є, бо народилася у вишневих садках, увібрала в себе усе розмаїття солов'їного співу, набралася пахощів у волошок і розквітла, мов та калина, червона і прекрасна. Немає, мені здається, кращих слів, ніж ті, якими вдячно звертається до української мови Максим Рильський:
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
Багато чого довелося витримати українському народові за усі роки існування. Та крізь усі нещастя та негоди він зумів пронести незаплямованою, живою свою рідну мову. Вона виявилася невмирущою, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе у ньому і з ним. А це означає, що через мову кожна людина дотикається до безсмертя свого народу.
Це означає, що
Народ без мови — це обмова,
Народ без мови — не народ.
Живе мова — живе народ...

Буду я навчатися мови золотої,
У трави-веснянки, у гории крутої,
В потічка веселого. що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової;
Щоб людському щастю дбанок свій надбати,
Щоб раділа з нами Україна-мати;
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,
В гніві бився блисками, а в любові — рутою!!!
Саме так написав про нашу мову відомий український поет Андрій Малишко. Сьогодні, 21 лютого весь світ відзначає свято Міжнародний день рідної мови. А наша мова прекрасна, мелодійна, співуча, квітуча, барвиста, гомінка.... І так можна писати до безкінченності. Наша українська мова - то наш символ відродження, наше ДНК та національна гордість. Недарма, нашу мову на Паризькому конгресі 1934 року визнали наймелодійнішою мовою світу.
"Буду я навчатися мови золотої" - саме під такою назвою відбулося свято мови з учнями 2,4 класів, який провела вчителька початкових класів Облядрук Олена Олександрівна. Учні задоволенням розгадували кросворди, загадки, складали прислів'я, читали вірші про рідну мову, а також виготовили лeпбук. Свято мови у юних здобувачів освіти залишив приємні спогади та хороше враження. Учні з задоволенням вивчали граматичну складову нашої рідної материнської мови. Тож побажаймо їм успіху та наснаги до пізнання та вивчення рідної мови.

20 лютого – День Героїв Небесної Сотні. Сьогодні ми вшановуємо відвагу, силу духу і стійкість наших громадян, які віддали найдорожче ‒ життя ‒ під час Революції гідності (листопад 2013 року ‒ лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Вони гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності.
Герої не вмирають! Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок, тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі… Ті, для кого справедливість, гідність, свобода, Україна – були не просто словами, а сенсом їхнього життя.
З нагоди тих подій Євромайдану у Губелецькій гімназії відбувся Урок-реквієм на тему "А Сотню вже зустріли небеса" з учнями 5-9 класів. Також учні вшанували загиблих майданівців хвилиною мовчання, переглянули документальні відеосюжети про ті події та відеоспогади рідних учасників Євромайдану. Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою знищення. Але завжди у такі періоди найкращі сини і дочки України піднімались на захист своєї землі. Нам завжди болітимуть їхні рани… Наші серця назавжди обпалені сльозами їхніх матерів і батьків, дружин і дітей, братів і сестер…
Небесну Сотню пам’ятатимуть завжди, про них обов’язково знатимуть прийдешні покоління, бо Герої не вмирають!
Слава Героям і найсвітліша пам’ять навіки вічні…

20 лютого 2014 року стало найчорнішим днем в історії незалежної Української держави: цього дня у центрі столиці загинули десятки українців, які протестували проти режиму тодішнього президента.
Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, релігійними й навіть політичними переконаннями. Найстаршому — Іванові Наконечному — тоді виповнилося 82 роки, а наймолодшому — Назарові Войтовичу — лише 17.
Замість сотень на Майдан вийшли тисячі, а згодом і десятки, сотні тисяч людей… Усіх їх об’єднала мрія жити у демократичній європейській країні, бути господарями на Богом даній землі. Першими в один з листопадових вечорів зібралися у центрі Києва студенти. Мета — висловити незгоду з позицією тодішнього президента, який цілеспрямовано здавав Росії національні інтереси України, обравши не європейський шлях розвитку, як обіцяв, а російський. За це їх розігнав «Беркут», жорстоко побивши — у лікарні потрапили десятки людей. А згодом у часть у подіях Євромайдану стала особистою справою кожного в ім'я свободи нашої України. А потім стрілянина, снайпери, загиблі... Так під час подій Євромайдану загинули наші співвітчизники - 107 осіб, яких ми по праву називаємо небесною сотнею. Вони там, на Майдані, стояли за нас і наше майбутнє. І ми, повинні поважати їх подвиг і шанувати їхню світлу пам'ять. Держава не забула тих, хто поліг у січнево-лютневі дні 2014-го: всім їм надано звання Героя України, засновано орден Героїв Небесної Сотні, їхніми іменами названі вулиці, сквери. Але… Сьогодні у суспільстві ставлення до учасників Революції Гідності неоднозначне. Якщо для одних вони герої, то для інших — люди, яких обманули політики, які на їхніх спинах прийшли до влади. Як не гірко у цьому зізнаватись, але з прихильниками цієї точки зору дещо можна погодитись. Адже багато обіцянок, які лунали на головній площі країни, так і не втілені у життя. Але ми надіємося, що рано чи пізно головні цілі та обіцянки все таки будуть виконані.
Але у ці лютневі дні ми вже вкотре вшановуємо пам'ять тих, хто бажав кращої долі для країни, пам'ять тих, хто "розбудив" українців від тяжкого сну пострадянської ідеології. Ми вшановуємо пам'ять Героїв Небесної Сотні. Учні Губелецької гімназії зробили невеликий історико-поетичний екскурс з нагоди вшанування Героїв Небесної сотні під назвою "Небесна сотня. Юні янголи Євромайдану". Памятаймо: герої не вмирають. Вони живуть стільки, скільки їх пам’ятають. Ми переконані: люди, які у ті холодні осінньо-зимові дні й ночі пішли під кулі, житимуть у нашій пам’яті вічно. Принаймні у пам’яті тих з нас, хто є українцем не лише за паспортом, а за духом, свідомістю, хто прагне жити у вільній демократичній Україні. Не забуваймо про це!

Кілька років тому у самісінькому центрі Києва пролилася кров людей, які відкрито виступили проти беззаконня тодішньої влади та несправедливості. Загинуло більше сотні чоловік; цих людей ми тепер називаємо Небесною Сотнею.
Небесна сотня – це не просто більше сотні людей, вбитих тодішнім режимом під час Революції Гідності. Це - герої, які віддали своє життя за всіх нас, за загальнолюдські цінності, за захист прав людини.
Люди, які протестували проти злочинних дій режиму, походили зі всіх регіонів України; вони були дуже різними: і за релігійними вподобаннями, і за політичними переконаннями, і за соціальним статусом. Але було у них і дещо спільне: всі вони мріяли жити у незалежній, вільній Україні, у країні, де кожен має право на вільне висловлення власної думки, де всі поважають закон і права людини. Ці люди відчували себе європейцями та мріяли про європейське майбутнє своєї країни.
Трагічні події на майдані Незалежності увійшли до новітньої історії України і стали символом всенародного опору беззаконним діям тодішньої владі. Вічна слава героям!
З нагоди вшанування памяті героїв Небесної сотні в Губелецькій -гімназії сьогодні було проведено Урок Пам'яті з учнями 7-9 класів під назвою "Небесна Сотня: юні янголи", на якому учні ознайомилися з основними подіями Євромайдану, а також переглянули документальний фільм "Небесна сотня. Зима, що нас змінила". Учні 8-9 класу з нагоди вшанування національних героїв виготовили лепбук під назвою "Небесна сотня. Герої не вмирають". Бібліотекарем гімназії була організована виставка "Небесна сотня: герої посеред нас". Під час проведення виховних заходів учні зрозуміли, наскільки значимою для нас є об'єднання навколо спільної мети, навколо національної ідеї, навколо європейських цінностей. І найголовніше, що варто нам усім сьогодні пам'ятати - Небесна сотня ще раз довела, що вибір є завжди, і залежить лише від кожного з нас. Слава Україні!

#UAРАЗОМ та #ОБ'ЄДНАНІ УКРАЇНОЮ
16 лютого в Україні відзначають День єднання згідно Указу Президента України В. Зеленського № 53 від 14 лютого 2022 року. Тому цьогоріч цей день української консолідації, згуртування українців навколо національної ідеї та любові до рідної Батьківщини наше українське суспільство відзначає вперше. Сьогодні учні Губелецької гімназії долучилися до виконання Національного Гімну України та перегляду українського телемосту "Об'єднані Україною". Лідерами учніського самоврядування був організований флешмоб у закладі під назвою "У єднанні наша сила", де учні нашої гімназії утворили символічне коло єднання заради щасливого майбутнього нашої держави та консолідації майбутніх патріотів навколо нашої національної ідеї. Ми різні, але ми єдині, нас об'єднує сьогодні наша Україна. Єдність - це основа нашої ДНК нації, єдність - це наша найпотужніша зброя проти ворога. Цінуймо це і не забуваймо!!!

У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.
У бою під Крутами полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї Вітчизни.
29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва розпочався бій між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Їхній подвиг буде жити в серцях українського народу і символізуватиме нескорність людського духу, волю і незалежність. Як не дивно на сьогодні це звучить, але Герої Крут - це по чуті, перші кіборги нашої держави, які так як наші солдати на сході України, сто років потому боронили рідну землю від північного сусіда-ворога.
29 січня відзначається день памяті за полеглими юнаками-гімназистами на станції Крут. В нашій гімназії до цих памятних роковин відбулися наступні виховні заходи: Урок Мужності на тему "Коли ми вмирали, нам дзвони не грали" - 5-6 класи, Урок-реквієм "Мов град із неба сипалися кулі, й косили молодь - України цвіт!" - 7-9 класи. Учні 5-6 класів малювали малюнки, а лідери учнівського самоврядування розмістили історичну інформацію про цей день в історії. Також учня 5-9 класів переглянули документальний фільм "Крути. 100 років боротьби" і вшанували загиблих крутян хвилиною мовчання.

Від трагічних подій під Крутами, які відбулись наприкінці січня 1918 року, нас відділяє більше, ніж сотня років. Ціла ріка часу минула, Україна зазнала значних змін і багатьох потрясінь, не менших, аніж те протистояння юних патріотів України і більшовиків. Ця дата, пам’яті героїв Крут є більше життєствердною, ніж трагічною. Її життєствердність полягає в тому, що вона розвіяла багато міфів. Перший – те, що українці не здатні захищати себе, свою Батьківщину. Герої Крут, як і Герої Небесної Сотні сьогодні , – це, перш за все, герої духу. Їх об’єднало прагнення правди та незалежності України. Сила їхнього патріотизму вражає.
Герої Крут... Відомий історик та президент тогочасної УНР М. Грушевський назвав їх героями, а відомий поет П. Тичина присвятив їм вірш "Пам'яті тридцяти". Бо мрія бути вільним суспільством та мати свою незалежну державу була за крок до здійснення. І вони, молоді і талановиті гімназисти пішли на підмогу гайдамакам, щоб захистити кордони УНР, які вражою ногою переступили більшовики під командуванням М. Муравйова. Але чи могли учні гімназії вистояти проти озброєної армії ворога? Так, вони вистояли, всупереч долі і виграли час. Цей час сьогодні використовуємо ми з вами, бо там 103 роки тому вони віддали своє життя заради нашого майбутнього.
З нагоди памятних роковин трагедії бою під Крутами, який відзначається щороку, 29 січня, лідери учнівського самоврядування нашої гімназії підготували поетичний вернісаж "Пам'ятай про Крути", де силою слова поезії виразили ті почуття, настрої і переживання крутян, які їх переповнювали у тому бою столітньої давності.

Історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має й сумні сторінки. Україна – це країна пісні й краси. Україна в роки Голокосту – це країна смерті. Смерті безвинних…
Хроніка Голокосту – це біль і жах українського народу. Трагічне повсякдення 1941-1943 рр. віддзеркалюють архівні документи, спогади очевидців. Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий час був закритим. Вивчення документів, спогадів доводить, що територія України стала своєрідним полігоном, де нацистські нелюди опрацьовували методи «остаточного розв’язування єврейського питання». Трагедія українських євреїв була не просто частиною Катастрофи європейського єврейства у роки світової війни. Вона стала тією сходинкою, переступивши яку нацисти вирішили остаточно знищити всіх євреїв Європи. В Україні анти-єврейський геноцид носив особливо жорстоку форму. Це пояснювалося тим, що, у розумінні нацистів, тут жили не просто євреї, а євреї «більшовицькі», нібито складаючи основу радянської влади що й представляють собою рушійну силу світової революції, для запобігання якої й необхідно було будь-якими способами позбутися її носіїв. Напередодні війни по кількості євреїв, що проживали на її території, - 2,7 млн. чоловік - Україна (у сучасних кордонах) посідала перше місце у Європі й друге - у світі. Убивства євреїв окупантами почалися в Україні 22 червня 1941 р. і тривали більш трьох років. Перші "єврейські акції - були спрямовані, в основному, проти єврейської інтелігенції як потенційного організатора опору окупантам. Першочерговому знищенню також підлягали євреї - партійні працівники й державні службовці. Далі окупанти перейшли до поголовного знищення всіх євреїв. Головна роль у цих операціях приділялася силам поліції й СД. Перед знищенням євреї в Східній Галичині, на Волині, у Поділлі, у Закарпатській Україні, почасти на Лівобережній Україні були примусово зібрані в гетто.
У 60-ту річницю звільнення Освенциму президент України В.Ющенко у своїй промові сказав: «Я – син української землі, на якій відбулися страшні трагедії ХХ століття: Голодомор і Голокост, які забрали життя мільйонів людей. Україна пам’ятає, яку загрозу несуть нетерпимість, насилля та агресія. Трагедія ніколи не повернеться на українську землю».
Символом Голокосту в Україні став розстріл близько ста тисяч людей, більшість із яких були євреями, у Бабиному Яру (м. Київ).
Загальна кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн. чол. У цілому Україна втратила близько 70% довоєнного єврейського населення. Це було складовою частиною трагедії Голокосту.
27 січня в усьому світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. Ісьогодні в нашій гімназії відбувся Урок Пам'яті "Голокост: не згасне пам'яті свіча й безсметна сила людського духу". Під час даного виховного заходу учні вшанували жертв Голокосту хвилиною мовчання, переглянули документальний відеосюжет про одну з найбільших трагедій людства та презентацію, долучилися до обговорення цих подій з позицій сьогодення. Також для детального ознайомлення з кривавими подіми Голокосту в закладі організована книжкова виставка "Пам'ять про Голокост".

Нещодавно відбувся обласний заочний конкурс з журналістики "Я - журналіст", в якому участь взяли учні 9 класу Губелецької гімназії під керівництвом вчительки української мови і літератури Кирильчук Л.О. За власні авторські творчі проєкти двоє учнів стали переможцями. В номінації "Тележурналіст" перемогу здобула учениця 9 класу Овчарук Юлія, в номінації "Майбутній журналіст" перемогу здобув учень 9 класу Власюк Назарій. Отож, бажаємо нашим переможцям подальших успіхів та перемог, а Людмилі Олександрівні побільше творчих, відповідальних і талановитих учнів. Вітаємо з перемогою!

Відбувся ІІ Всеукраїнський відкритий марафон з української мови, в якому взяли участь учні нашої гімназії під керівництвом вчительки української мови Кирильчук Л.О. За успішне виконання завдань 4-ох етапів марафону: правопис, культура слова, робота з текстом, граматика переможцями визнано таких учнів: Василюк Богдан, учень 6 класу, Овчарук Анастасія, учениця 7 класу, Овчарук Юлія, учениця 9 класу. Зичимо нашим учням та здоров'я та подальших успіхів у навчанні, а Людмилі Олександрівні здоров'я і відповідальних та старанних учнівІ

22 січня 1919 року в Києві на Софійському майдані сталася визначна подія в історії нашого народу - урочисте проголошення Акту Злуки: в єдину українську соборну державу об'єдналися Українська Народна Республіка і Західно-Українська Народна Республіка. В той морозний січневий день збулася віковічна мрія українського народу жити однією сім'єю на своїй землі, в єдиній державі, не розділеній кордонами і не розірваній між ворогуючими державами. Незважаючи на жахливі жертви і втрати, ці 20-ті рр. ХХ ст. увійшли героїчною сторінкою в літопис священної боротьби українського народу за свою єдність і цілісність. Вони засвідчили нескореність нації і невмирущість національної ідеї. Вони наблизили реальний суверенітет України, її незалежність.
"Сила нації в її єдності" - саме під такою назвою відбулися в нашій гімназії заходи присвячені памятному дню Соборності українських земель. Учні 8-9 класу на виховній годині з елементами тренінгу під назвою "Основні цінності людини у єдності українського народу" утворили символічний невеликий ланцюг єднання, злуки, як колись, 104 роки тому, наша співвітчизники, визначили у ході різноманітних вправ ті цінності громадянина і патріота, які необхідні для розбудови єдиної та неподільної держави, якості і моральні переконання патріота. Учні 7 класу на Уроці -реквієм "День Соборності - національне свято українців" знайомиоися з подіями Акту Злуки УНІР і ЗУНР та долучилися до обговорення знаменних подій соборності українських земель 20-х рр. ХХ століття. Учні 1-4 класів брали участь в онлайн-віктронині "україна єдина", де проявили себе маленькими ерудитами та патріотами, які знають свою країну, мову, звичаї і традиції. Загалом, під час проведення виховних заходів учні зрозуміли, як важливо бути патріотами власної держави, як важливо єднатися у своїх думках та ідеях, адже на сьогодні - це важливо і потрібно.

Хай ангел торкнеться Вас ніжно крилом,
Зігріє вам серце Різдвяним теплом.
Хай радість, кохання наповнять ваш дім,
Оселяться щастя та спокій у нім!
Христос ся рождає! Славімо його!
Запрошення отримали від Перемишельської гімназії, запрошуємо до різдвяної колядки
Жуківська філія Улашанівського ліцею ім. В. Марковського

Свято Нового року наповнене магічною атмосферою, здатною надихнути навіть запеклих скептиків. Чарівна природа, оповита снігом, і різдвяні пісні, що ллються звідусіль, піднімають настрій. Зимова погода дарує відчуття спокою і радості.
Кожна дитина очікує побачити під ялинкою приємний сюрприз від найдобрішого казкового героя у світі — Дідуся Мороза. Розглядаючи розмальовані чарівником вікна будинку, можна годинами милуватися чудовими візерунками, що утворилися завдяки льоду. Як тут не повірити, що всі бажання неодмінно збудуться!Новий рік — це шанс розпочати все спочатку. Можна, нарешті, виконати давно забуті обіцянки, завести нову корисну звичку або просто зробити більше добрих вчинків. Місяць грудень — унікальний. Він радує дітей зимовими канікулами, а їхніх батьків — тривалим відпочинком від повсякденних турбот. І старі, і молоді отримують можливість переосмислити прожите життя. Немає ніяких сумнівів, що ймовірність незвичайних подій зростає під Новий рік. Недарма більшість народних казок описують саме зимову пору. Сама природа натякає, що навіть сміливі ідеї можуть втілитися в реальність — варто тільки захотіти. Срібло, що прикрашає дерева, ніч, що опускається на землю темною ковдрою — навіть пейзаж змушує повірити, що диво стане бувальщиною. Сьогодні в стінах нашого навчального закладу відбувся новорічний ранок під назвою "НОвий рік летить по світу на білому коні". Дошкільнята та учні гімназії поринули у святкову атмосферу новорічного дійства: співали, танцювали, колядували, вражали жартівливими інценізаціями казок на новий лад та вітали усіх учасників освітнього процесу з прийдешніми новорічно-різвяними святами. Представляємо до вашої уваги найкращі моменти нашого новорічного дійства. Ось як все це було...

Зима прекрасна пора року, але, на жаль, не для всіх. Це - важкий час, особливо для птахів. Зимуючі птахи не бояться морозів і примудряються добувати їжу навіть в найхолоднішу погоду. Взимку день короткий, а щоб вижити, не замерзнути, їжі потрібно з'їсти, набагато більше, ніж влітку.
Щоб виховати у дітей дбайливе ставлення до природи, розвивати пізнавальний інтерес до життя зимуючих птахів, бажання допомагати їм у важких, зимових умовах, і показати роль людини в житті птахів взимку, вже стало доброю традицією проведення лідерами учнівського самоврядування щорічної акції «Нагодуй птахів взимку». Не став винятком і цей рік. Ще на початку грудня учні 1-9-х класів нашої гімназії почали долучатися до цієї акції. Найактивнішими учнями були учні 2 класу Косік Давід та Соколенко Богдан, учень 1 класу Ольшановський Олександр та учень 3 класу Ольшановський Арсеній, учень 3 класу Парфенюк Святослав, учениця 5 класу Колодніцька Яна та учениця 7 класу Косік Вікторія. Батьками цих діток були виготовлені годівниці для птахів, які учні з радістю, разом з педагогом-організатором розвісили на території закладу. Насипали частування для птахів і уважно спостерігали, який перший гість прилетить до годівнички. Нехай буде смачно пташкам взимку!