Новини
22 грудня на базі Улашанівського ліцею ім. В. Марковського відбувся І етап конкурсу захисту наукових робіт МАН. Нашу гімназію представив учень 9 класу Власюк Назарій з темою дослідницького проєкту "Омбудсмен з прав дитини в механізмі державного захисту інтересів дітей" (секція правознавство).
Кожна людина любить свята, особливо зимові. Свято Миколая в Україні відзначають 19 грудня. Воно пов’язано з постаттю Миколая Чудотворця, який за легендою був доброю людиною та допомагав бідним та знедоленим.Його вшановують християни в усьому світі.
Миколай сам народився у заможній родині, однак, замість того, щоб зневажливо ставитися до тих, кому пощастило менше, він намагався щось зробити для них. Він дарував подарунки, допомагав грошима, зрештою, все своє майно він віддав тим, хто потребував допомоги і кому не було на що сподіватися. Усе життя присвятив Миколай добрим справам, зціленню хворих, захисту людей від незгод та небезпеки, тому після його смерті, знов ж таки за легендою, його почали вважати за святого, а молитви до нього – здатними творити чудеса.
Тому люди Миколая любили та шанували, відзначали його свято та просили про його допомогу та заступництво.
Для дітей свято Миколая – особливе, тому що він обов’язково дарує їм подарунки. Діти знаходять різні солодощі вранці під подушкою. Для того аби отримати дарунок від святого Микола, необхідно бути слухняним та добре поводитися протягом усього року. Існує традиція напередодні писати листа Миколаєві, в якому розповідати про ті подарунки, які б хотілося отримати.
Святий Миколай – одне з найулюбленіших народних свят, до якого готувалися з особливою ретельністю та відзначали з розмахом, майже як Різдво. Люди збиралися ввечері за столом, а після гуляли селом з піснями та привітаннями. До свята пекли спеціальне печиво з медом, яке називалося миколайчиками. Це було дуже весело.
На жаль, у наші часи все змінилося, немає такого загального святкування Миколая, як, наприклад, новорічних свят, проте, збереглася традиція дарувати дітям подарунки та робити солодощі до свята Миколая. Тому з нагоди цього чудового свята в нашій гімназії відбувся святковий захід під назвою "Ходить по землі святий Миколай" з учнями 1-4 класів, який провела вихователь ГПД Головенкова Марія Степанівна. Учні розповідали віршики та співали пісні, ставили інсценізації, приурочені святу Миколая, адже вони вірять в чудеса напередодні цього свята і, мабуть, більш за всіх чекають подарунків святого. Добра традиція дарувати в цей день подарунки дітям збереглася. І в кінці виховного заходу учні усіх класів отримали святкові подарунки. Колектив Губелецької гімназії виносить щиру подяку директору СТОВ "Батьківщина" Сорочинському Станіславу Йосиповичу за організацію чудових подарунків нашим учням з нагоди свята Миколая.
Святкова атмосфера в залі була протягом усього концертного заходу. Основні моменти свята Миколая пропонуємо переглянути у невеликому відеосюжеті. Приємного перегляду!
14 грудня в Україні відзначають День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли подолати страшну трагедію ХХ століття, що сталася 26 квітня 1986 року.
Чорнобиль для України – тяжке, виснажливе випробування, яке залишило глибокий слід не лише в пам’яті, а й в долях людей. Трагедія зачепила всіх. Аварія вражала своїми масштабами, стався викид радіації еквівалентний 500 атомним бомбам, постраждало понад 3 мільйони людей, сотні тисяч покинули свої домівки.
На захист стали ліквідатори, сміливі та мужні люди, які ціною свого життя та здоров’я зупинили катастрофу, не дали їй стати ще масштабнішою. Ціна боротьби з невидимим лихом виявилась дуже високою. Аби вшанувати пам’ять усіх тих, хто віддав життя у нерівній боротьбі з “мирним атомом”, який вогнем опалив нашу землю, та висловити повагу та вдячність, тим хто вижив у тому пеклі, щороку 14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З цієї нагоди, у Губелецькій гімназії відбулися пам’ятні заходи задля гідного вшанування та відзначення важливості безсмертного подвигу ліквідаторів. Учні хвилиною мовчанння вшанували волю і мужність загиблих ліквідаторів, згадали поіменно тих, хто віддав своє життя, борючись із мирним атомом. Ми схиляємося перед світлою пам'яттю загиблих ліквідаторів Чорнобильської аварії і розділяємо біль втрати з тими, до кого в сім'ї прийшла чорнобильська біда. Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи, а пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир і спокій.
Рухлива гра є одним з найважливіших засобів фізичного виховання дітей різного віку. Вона сприяє фізичному, розумовому, моральному й естетичному розвитку дитини. Різноманітні рухи і дії дітей під час гри на свіжому зимовому повітрі ефективно впливають на діяльність серцево-судинної і дихальної систем, сприяють зміцненню нервової системи, рухового апарату, поліпшенню загального обміну речовин, підвищенню діяльності всіх органів і систем організму людини, збуджують апетит і сприяють міцному сну. За допомогою зимових рухливих ігор забезпечується всебічний фізичний розвиток дитини та загартування організму в цілому. А загартування, як відомо, чинить опір різним простудним та вірусним захворюванням Тому учні нашої гімназії постійно дихають свіжим повітрям, організовуючи довільні самостійні руханки - від ліплення сніговика до ігор в сніжки, радіють цьогорічній сніжній зимі та розважаються на здоров’я! Адже свіже повітря - корисне!!
Насильство є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. Зазвичай, найбільше страждають від насильства жінки, діти та люди похилого віку. Найпоширенішим і найбільш складним для протидії є домашнє насильство. Насильство в сім'ї або родині притаманне для багатьох держав, незважаючи на їх позитивні здобутки у законодавчій, політичній та практичній сферах. З метою виявлення та попередження випадків домашнього насильства в Губелецькій гімназії серед учнів 5-9 класів психологом закладу Щавінською Т.М. було проведено анкетування "Моє життя в сім'ї та вдома". Адже людина, яка вперше зазнала насильство, не відразу про це заявляє. У психології є таке поняття, як «цикл насильства» або «колесо насильства». Відбувається насильство, йде агресія, тоді – примирення, потім знову відбувається насильство. І з кожним разом примирення стає коротшим, а насильство - частішим. Спочатку прояви насильства можуть бути раз на рік, потім щомісяця, згодом може дійти до кількох разів на тиждень. На жаль, спрацьовують наші ментальні переконання: ми не звикли виносити сміття із хати. Якщо за кордоном у випадках домашнього насильства сусіди відразу викликають поліцію, то в нас - міцніше закривають двері й намагаються не втручатися. Тому нам важливо сформувати у нашій учнівській молоді непримириме ставлення до будь-яких проявів насильства, знати, куди звернутися у разі виникнення таких випадків, закликати їх не мовчати, а інформувати відповідні органи у разі потреби та поширити цю інформацію серед друзів та знайомих.
10 грудня – День прав людини. Цього дня 1948 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Декларацію прав людини. Після Другої світової війни людство дозріло до необхідності юридично закріпити, розуміння того, що життя, рівність і свобода людей є найбільшими цінностями. Це знайшло вираження у 30-ти статтях Декларації. Потім, після ухвалення ряду міжнародних угод, положення Декларації прав людини набули статусу міжнародного права і лягли в основу національних законодавств.
Метою проведення виховних заходів для учнів є побудова сталого громадянського суспільства, проведення системи державних та недержавних заходів, спрямованих на формування в учнів належного рівня правової культури та правової свідомості як визначального чинника в оцінці позитивного ставлення майбутніх громадян громадян до права та закону.В Губелецькій гімназії було проведено ряд заходів, приурочених Дню захисту прав людини. Зокрема була проведена виховна година з учнями 5-9 класів на тему "Молодь відстоює свої права", в рамках якої учні розглядали ситуації порушення прав людини та демонстрували шляхи їх подолання, переглядали відеосюжети про еволюції прав людини в світі та брали участь в шкільному соціологічному дослідженні "Чи знаю я свої права?" шляхом заповнення чек-ліста. На прикладі українських казок класифікували які є права людини, за яких обставин були порушені. Учням було цікаво, вони набували життєвоважливих навички майбутнього громадянина нашої держави.
З нагоди Всесвітнього дня української хустки в Губелецькій гімназії пройшов флешмоб "Одягни хустку", до якого долучилися і наші учні та вчителі. Це тому, що ми є носіями великої культурної спадщини нашого народу , культура якого в усьому світі є унікальною та непоторною.
Саме під такою назвою відзначили Міжнародний день волонтера учні Губелецької гімназії. З нагоди цього дня було організовано книжкову виставку "Волонтер - це стан душі", конкурс малюнків "Дякую Вам за мужність", година спілкування "Люди доброї волі". також учні 5-9 класів переглядали фільм "Українські волонтери, відважні і дивовижні".
"Ми проти насилля" - саме під такою назвою пройшло засідання лідерів учнівського самоврядування Губелецької гімназії. Під час засідання, опрацьовуючи презентаційні матеріали та відеосюжети обговорили проблеми насильства в Україні та сучасному світі, шляхи подолання проявів насильства в учнівському середовищі та намагалися знайти відповідь на запитання чи взагалі можна викорінити насилля в сучасному світі. По закінченню засідання лідери підготували також буклети "Як уберегтися від насильницьких дій?", "Як не стати жертвою домашнього насильства".
Толерантність – це саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: терпіння, терпимості, розуміння, дружнього ставлення, адекватного сприйняття. Але сьогодні хотілося б відкрити таке соціальне питання як: «толерантне ставлення до людей з особливими потребами». Чудово розуміючи, що ми всі різні і потрібно приймати іншу людину такою, якою вона є, ми не завжди поводимося коректно й адекватно. На сьогоднішній день людей з особливими потребами нараховується близько 3 млн на 46 млн. населення, в нашій державі цей факт призводить до виникнення низки проблем, пов'язаних із їхньою соціалізацією.
Більшість наших співвітчизників, виїжджаючи за кордон, дивуються, як тут багато інвалідів. Не те, що у нас! Але в Україні людей з обмеженими можливостями не менше, ніж у інших країнах світу. Можливо навіть більше. Вони просто не виходять на вулиці. А все тому, що вулиці, кафе, кінотеатри і навіть оточуючі не готові їх прийняти.
Чи часто ви зустрічаєте на вулицях нашого краю світлофори з дублюванням сигналу звуком, рельєфне мощення вулиць, адекватні пандуси, дублювання написів шрифтом Брайля та інші ознаки створення так званого доступного середовища?
Згідно з даними ООН, від 10 до 15 відсотків населення Землі, а це майже 1 мільярд осіб, є інвалідами тією чи іншою мірою. І в Україні цей відсоток не менше. Вони являють собою найчисельнішу групу меншин. І комфорт цих людей - не їхня приватна, а наша спільна проблема.
У 2008 році набула чинності Конвенція про права інвалідів і Факультативний протокол до неї. Її підписала і Україна. Документ зобов'язує країни. які приєдналися до неї, заохочувати, захищати і забезпечувати повне і рівне здійснення всіма інвалідами всіх прав людини і основних свобод, а також розглядати проблематику інвалідності через призму прав людини.
Якщо говорити простою мовою, Конвенція вимагає ставитися до людей не як до нещасних отримувачів гуманітарної допомоги, а як до повноцінних членів суспільства.
На Заході в останні десятиліття справді зуміли змінити розуміння суті інвалідності. Зараз увага все менше і менше загострюється на тому, що не так з людиною. Натомість інвалідність визнається більше як наслідок взаємодії індивіда з довкіллям, яке не враховує особливостей індивіда та обмежує його участь у повноцінному житті суспільства. Цей підхід називають соціальною моделлю інвалідності.
Наприклад, ми часто стикаємося з тим, що люди з обмеженими можливостями не беруть участі в звичних нам справах, не працюють поруч з нами, не вчаться в університеті, не голосують на виборах в сусідніх кабінках. Але це відбувається не через їхню нездатність це робити. Найчастіше - це наслідок недостатньої підготовленості середовища і оточення. Людям з особливими потребами необхідна наша підтримка і допомога саме в усуненні "бар'єрів", але в жодному разі не жалість або поблажливість.
Наприклад, на багатьох європейських фестивалях і концертах до квитка для людини з обмеженими можливостями безкоштовно надається квиток для супроводжуючого. В аеропорту Мюнхена для всіх, хто з яких-небудь причин не може самостійно здійснити посадку на рейс, існує спеціальна служба, яка забирає людину прямо з дому і допомагає зайняти своє місце в літаку. І це все, звісно ж, входить у вартість квитка.
Що стосується інфраструктури, то і тут дуже рідко до чогось можна причепитися. Автобуси і вагони метро облаштовані спеціальними пандусами, на кожній станції підземки зазвичай є ліфт, а якщо знадобиться допомога, то черговий по станції або водій зробить усе, щоб людина відчувала себе комфортно.
Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є. Головне - Людина, а не її інвалідність. Люди з особливими потребами - такі ж як і ми. Їх багато, ми їх так мало бачимо серед нас тому, що ми не вміємо бути серед них.
"Дивіться на нас як на рівних" - саме під такою назвою пройшов Урок доброти у Губелецькій гімназії, який для учнів 1-4 класів провела класний керівник Колодніцька І.Р., а для учнів 5-9 класів - класний керівник Ольшановська А.І. Під час виховного заходу учні переглядали відеоролики про людей з обмеженими можливостями, які досягли світового успіху та визнання, посилали свої сердечка доброти людям з різними вадами, моделювали поведінку толерантної людини у спілкуванні з людьми з обмеженими можливостями.
На сьогоднішній день дуже важливо проявляти доброту до таких людей, бо вони є, і вони серед нас. Будь -який хороший вчинок з нашої сторони до таких людей - це буденність, а для них - це життя та іскорка надії на те, що суспільство прийме їх такими, якими вони є.
"Єднаймося проти насилля", "Ця рука ніколи не вдарить", "Будь сильнішим - будь другом" - саме під таким назвами учні 5-9 класів нашої гімназії виготовляли стіннівки з метою протидії різних видів насильства та звернення уваги до проблем насилля над дітьми.
На годині спілкування учні 8 та 9 класу переглянули ролик «Online cексуальне насильство над дітьми», ознайомилися з поняттями "секстинг", "сексторшен", "кібергрумінг".
У ході діалогу шукали переваги та недоліки знайомств через інтернет, шляхи захисту від небажаних знайомств. Сексуальне насилля онлайн – один з викликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.
Якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.
Щороку, 1 грудня в Україні відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема епідемії ВІЛ/СНІДу продовжує залишатись актуальною через низьку відповідальність та непоінформованість громадян. Тому, маючи на меті попередити поширення ВІЛ – інфекції в гімназії з учнями 1-9 класів було проведено ряд виховних заходів. Сьогодні, наші першокласники інформативно дізнавалися про наслідки ВІЛ/СНІД - інфекції для суспільства; учні 2-4 класу під час виховної години на подану тематику виготовляли стінгазету "Ні- насильству, дружбі - так!!", де закріпили свої знання про небезпеку цього захворювання та толерантне співжиття з таким людьми, які є інфіковані. Учні 3 класу також прослухали виховну годину про соціальні наслідки ВІЛ/СНІД - інфекції. Учні 5-7 класів переглядали інформативні відео про небезпеки ВІЛі СНІД - інфекції, розглядали причини цього захворювання у людей і т.п. Учні 8-9 класів були на тренінгу, на якому виконували ряд вправ, зокрема, заповнювали чек-листи "Що я знаю про хворобу ВІЛ/СНІД?", формували список корисних звичок, аби запобігти хвороби, на сердечках- вітаннях писали побажання тим, хто інфікований, з метою толерантного ставлення до таких людей у суспільстві. У колі побажань говорили про те, що сьогодні дізналися на занятті. Адже безпечна та свідома поведінка – найкращий шлях уберегтися від небажаних наслідків. Саме це має розуміти кожен громадянин України, в тому числі і учні навчального закладу.
З метою перевірки рівень засвоєння учнями понять «жорстоке поводження», «насильство», «фізичне насильство», «моральне насильство», встановлення ступеню розуміння ними зазначених понять в Губелецькій гімназії було проведено анкетування з учнями 8-9 класів. Адже прояви насильницького і жорстокого ставлення дорослих до дітей в межах сучасної родинної спільноти зумовлені етноісторичними традиціями, соціально-економічними проблемами українського суспільства, психологічними і педагогічними причинами, а тому викорінення жахливих явищ потребує мобілізації та координації зусиль державних правоохоронних, освітніх органів, соціальних служб, громадських організацій, засобів масових інформацій.
Кожна дитина має право на щастя, любов і опіку. Але головне право – це право на життя, життя без насильства. На жаль, сьогодення наповнене не лише приємними моментами, а й такими, які викликають дитячі сльози. Зазвичай це пов’язано з непорозуміннями, сутичками, суперечками, виясненням стосунків, результатом яких стає насилля, моральне і фізичне.
В межах Всеукраїнської акції «16 днів проти насилля» в закладі освіти серед учнів 1-9 класів пройшла акція «Наші долоньки проти насилля». Маємо надію та сподівання, що сучасне та прийдешні покоління зможуть своєю небайдужістю розірвати коло жорстокості та насильства, змінити світ на краще!
Акція ""16 днів проти насильства" в нашому закладі триває. Сьогодні учні нашої школи переглянули серіал «Про кібербулінг для підлітків». Адже на сьогодні дуже важливо толерантно та терпеливо ставитися один до одного, не проявляти ніяких насильницьких дій та словесних образ.
Сьогодні, 25 листопада у Губелецькій гімназії стартувала акція "16 днів проти насильства". Учні нашшої гімназії долучилися до неї, щоб виявити своє право жити в мирі і злагоді, доброзичливому відношенні один до одного, звернути увагу громадськості на проблеми насильства в сучасному світі. Одночасно школярі нашої школи долучилися до флешмобу "Розфарбуй громаду у помаранчевий колір" , щоб таким чином, привернути увагу громадськості до запобігання та протидії домашньому насильству.
Міжнародна спільнота щорічно підтримує акцію “16 днів проти насильства”. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу з 25 листопада до 10 грудня активізують свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в регіоні соціальний простір, вільний від насильства.
Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав з 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році.
Щорічна акція !16 днів проти насильства” ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку: 25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
У цей шістнадцітиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня – Міжнародний день боротьби за СНІДом, 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня – Міжнародний день інвалідів, 5 грудня – Міжнародний день волонтера, 6 грудня – річниця інциденту в Монреалі.
Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.
88 років тому... Трагедія, яка змінила українське суспільство. Адже радянська система мала одну мету - знищити українців як націю, знищити українського селянина і господаря своєї землі. Остаточно ліквідувати мову, культуру, історію, все те, що робило нас унікальними в цьому світі. Тому масштаби злочину такі великі, тому вбито мільйони людей. Його жертвами стали і ті, хто вижив у 1932–1933 роках. Бо мали забути, хто вони, ким були їхні предки, що мають зберегти для світу їхні нащадки. Мали забути, хто і за що їх вбивав. Смерть і забуття – ціль Сталіна та його поплічників щодо українців. Вона не досягнута. Українці вижили і не забули. Ми існуємо і пам’ятаємо. Ми існуємо, бо пам’ятаємо. Пам’ятаємо про Голодомор...
Ми пам’ятаємо, як внутрішні суперечки допомагали зовнішньому ворогу. Ми пам’ятаємо, що стається із тими, кому забракне снаги відстояти свободу. Хто проміняє її на хліб. Як вслід за свободою втратить і його. Ми пам’ятаємо, як дорого коштує віра у привабливі гасла. Як «землю селянам» перетворилося на «в землю селян».
Але ми також пам’ятаємо українців, які піднімалися на боротьбу проти комуністичного режиму. Своїми повстаннями вони завдавали йому дошкульних ударів, робили слабшим, неспроможним повторити потім десь інде, в поневоленій ним частині Європи, злочини масштабу Голодомору.
Ми пам’ятаємо тих українців, які ділилися останнім шматком хліба, як ослаблені голодом показували світові силу людяності. Ми пам’ятаємо помсту молодого українця у Львові за вбивство мільйонів його братів та сестер, яка стала виявом національної гідності. Ми пам’ятаємо тих українців, які берегли пам’ять про пережите, хоча платили за це волею чи навіть життям. Ми пам’ятаємо тих неукраїнців, які мали силу казати світові правду, навіть тоді, коли ніхто не хотів її чути.
Ця пам’ять – наш реванш за мільйони вбитих. Вона робить нас сильнішими, бо в пам’яті вони оживають і стають поруч з нами у нинішній боротьбі. Тому спадкоємці тодішніх вбивць досі прагнуть стерти її. Вони намагалися переписувати підручники історії в Україні, закривати тут архіви, поширювали брехню про Голодомор у світі. Але правда виявилася сильнішою, пам’ять – нездоланною. І такими ж зробила нас.
Руки дитини, яка двадцять років тому вперше запалила свічу пам’яті, стали руками солдата, які тримають автомат, захищають батьків. Очі, які тоді вмивалися сльозами від розповіді бабці про пережите у 1932–1933 роках, нині впевнено дивляться на ворога через приціл. Нація, яка єдналася в хвилини вшанування померлих із голоду в минулому, об’єдналася, аби захистити своє майбутнє, і створила потужну армію. Скорбота за вбитими предками дає сили захищати себе і нащадків.
З нагоди пам'яті жертв Голодомору в Губелецькій гімназії були проведені уроки Пам'яті у 7 під назвою "Голодомор 1932-33 рр... Ми пам'ятаємо вас..." та 8-9 класах "Зернинка пшениці в ім'я життя". Хвилиною мовчання вшанували тих, хто загинув від голодної смерті в гарячих руках радянської машини смерті. Ми памятаємо ваш повиг в ім'я нашого життя!