Розсилка батькам інформаційного відео «Як подбати про дитину, якщо ви знаходитеся з нею в укритті» https://www.youtube.com/watch?v=VpJXr3UXCvo
Розсилка мультфільму для дітей "Добро завжди перемагає" https://www.youtube.com/watch?v=b-PWrBu43tw
«Як заспокоїти дітей під час сирени».
«Як піклуватися про себе в складні часи»
https://www.unicef.org/ukraine/stories/how-take-care-yourself-during-stressful-times-1
Розміщення на сайті закладу пам’яток про
«10 порад, як підтримати близьких під час війни»,
https://eo.gov.ua/yak-pidtrymaty-ta-zaspokoity-dytynu-pid-chas-viyny/2022/02/28/
Лист МОН про пріорітетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти у 2021-2022 н. р.
ЛИСТ МОН ПРО СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ І ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЮ)
Що робити, якщо тебе булять?
Немає універсального та швидкого рішення, проте є п’ять кроків, які точно варто зробити, щоб впоратись із булінгом. Якщо ти у ситуації булінгу:
- У жодному разі не тримай це в секреті. Виріши, кому ти довіряєш і можеш про це розповісти: батькам чи іншим родичам, другу або подрузі, вчителю, психологу, тренеру або навіть друзям своїх батьків.
- Не бійся просити про допомогу — вона тобі необхідна.
- Припини звинувачувати себе чи виправдовувати дії інших. Ніхто не має права порушувати твої кордони, примушувати робити щось, принижувати чи ображати тебе. Така поведінка не прийнятна.
- Якщо трапилась будь-яка небезпечна для тебе ситуація, звертайся за допомогою до адміністрації школи, вчителів, старших учнів, батьків.
- Проконсультуйся зі шкільним психологом, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.
Що робити якщо ти бачиш, як булять іншого?
Діти, які піддаються булінгу в школі, починають вигадувати приводи, щоб не ходити на заняття, прикидаються хворими. Стають замкнутими, втрачають смак до життя і перестають вчитися. Що робити, якщо ти бачиш, як булять іншого, і хочеш йому допомогти:
- Ти можеш бути тим, хто нарешті почне про це говорити.
- Якщо бачиш ситуацію булінгу, одразу клич на допомогу дорослих, які є поруч.
- Якщо тобі пропонують приєднатися до булінгу або дивитися на те, що відбувається, рішуче відмовляйся.
- Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки. Порадь звернутися по допомогу до дорослих, яким ви довіряєте.
Якщо ти поводишся як той, хто булить…
Що робити якщо ти несподівано для себе зрозумів, що поводишся як той, хто булить:
- Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще.
- Дорослі дійсно переймаються тим, що відбувається. Навіть, якщо здається, що це не так.
- Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому. Подумай, ти дійсно цього прагнеш?
- Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.
Викресли булінг зі свого життя!
Порядок подання та розгляду заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти
1. Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб'єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.
Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.
2. Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
- невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
- за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
- повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з'ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
- повідомляє центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
- скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі - комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти
(відповідно до листа МОНУ від 29.01.2019 №1/11-881 "Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчіх актів України щодо протидії булінгу (цькування) від 18.12.2018 №2657-VIII")
- В разі підтвердження факту вчинення булінгу (цькування), за результатами розслідування та висновків Комісії, створеної у закладі освіти з розгляду випадків булінгу, повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та служби у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
- Виконується рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
- Надаються соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу.
- Визначаються відповідальні особи, причетні до булінгу (цькування ) та накладаються адміністративні стягнення:
- Цькування неповнолітнього карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(850 та 1700 гривень відповідно)або громадськими роботами від 20 до 40 годин.
- Така ж поведінка, вчинена групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення,передбачає штраф від 1700 гривень до 3400 гривень або громадськими роботами від 40 до 60 годин.
- За булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років,тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють.
Лист МОН від 24.07.2019 № 1/9-477 “Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України”
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ
- Виконання розпорядку дня. Вам з дитиною треба заздалегідь вирішити, чи робити їм уроки після приходу зі школи або, наприклад, ввечері. Однак, після того, як приблизний час виконання домашніх завдань визначено, потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко, наскільки це можливо. Через деякий час домашня робота стане просто природною частиною їх щоденного розкладу.
- Розподіл завдань за ступенем складності. Доцільно запропонувати дітям починати виконання завдань з найлегших. Таким чином, у дітей виявляється виконаними більша частина завдань і вправ, що породжує почуття задоволеності.
- Батькам не слід сидіти поруч з дитиною весь час, поки вона робить уроки. Бачачи, що батьки готові перебувати поруч, діти свідомо вирішують нічого не робити самостійно.
- Спочатку перевірити те, що виконано правильно. Як правило, батьки в першу чергу звертають увагу на помилки своїх дітей. Дорослим варто взяти за правило відзначати, як добре школяр виконав ті завдання, які зроблені без помилок. А щодо завдань, в яких допущено помилку, сказати дитині: «Я думаю, що якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, то у тебе може вийти дещо інша відповідь». Це спонукає учня повернутися до завдання без відрази і почуття провини.
- Не дозволяти школяреві сидіти за уроками весь вечір безперервно. Це цілком нормально, якщо школяр весь вечір дійсно працює, і завдання насправді потребує стільки часу на виконання. Однак якщо дорослий бачить, що за годину або дві дитина майже не просунулася в його виконанні, то треба припинити марне заняття. У такому випадку доцільно написати вчителю записку, що пояснює те, що сталося, або зустрітися з педагогом.
- Допомога при заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту. У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною до того, як вона почне читати підручник.
- Батькам варто звертати увагу на невербальні сигнали. Відомо, що невербальні способи передачі інформації є не менш значущою частиною спілкування. Тому дуже багато сигналів, особливо негативних, можуть бути передані досить просто, навіть якщо батьки самі про це не підозрюють. Напружені пози, зітхання, підняті брови й інші «мови тіла» – все це є невербальними відповідями на промахи дітей. Якщо вони досить чуйні, то швидко приймуть ці сигнали. Це тільки додасть напруженість у ваші взаємини, пов’язані з домашньою роботою.
ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИ ПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ
При підготовці усних завдань
- Пригадай, що розповідав вчитель на уроці.
- Прочитай текст повністю, у разі необхідності скористайся малюнками, схемами, словниками.
- Читай текст уважно, намагаючись запам’ятати найголовніше.
- Щоб краще запам’ятати такий матеріал, як назви, визначення, дати, запиши їх у чернетці.
- Закрий книгу і спробуй подумки уявити розділи або частини прочитаного тексту, спробуй переказати прочитане.
- Прочитай текст ще раз, звертаючи особливу увагу на ті місця, які погано запам’яталися.
- Розкажи прочитане «про себе» і вголос.
- Якщо інформація погано запам’ятовується, можна написати короткий план прочитанного матеріалу і спробувати переказати зміст, використовуючи його.
При підготовці письмових завдань:
- Уважно прочитай завдання, подумай, які правила необхідно застосувати у вправі; якщо забув, то подивися у підручнику.
- Якщо необхідно, подивися, як виконувалися аналогічні завдання на уроці у класі.
- Виконуючи завдання, пиши, не поспішаючи, але й не занадто повільно.
- Не відволікайся на сторонні справи.
- Якщо не зрозумілий зміст вправи, попроси допомоги у старших.
- Важкі завдання спочатку запиши у чернетку, а після перевірки батьків запиши у зошит.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ,
ЯК ПЕРЕЖИТИ ДНІ ВИМУШЕНОГО КАРАНТИНУ З РОДИНОЮ
Беззаперечно, коронавірус кардинально змінив та змінює життя не лише нашої країни. Сучасній людині досить складно перебувати в ізоляції, і це стосується не лише обмеження пересування, соціальних контактів, роботи, відпочинку, хобі. Проте, основним випробуванням є перебування 24 години на добу усіх членів сім’ї разом. Дійсно, карантин може стати серйозною загрозою для деяких внутрішньосімейних стосунків або принаймні для нервової системи батьків. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя. Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями.
Під час карантину загострюються всі ті сімейні непорозуміння та труднощі, від яких раніше можна було втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки всі перебувають у чотирьох стінах. Але це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.
- Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.
- Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Особливо, коли дитина нудьгує Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.
- Діти можуть зайняти себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками. Саме мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Тим більше, що при передозуванні комп’ютерними іграми мозок дитини гальмує і її розвиток страждає.
- Брак прогулянок компенсувати найважче. Але такі умови диктує реальність. Для найменьших можна відгородити частину кімнати (або використовувати балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки. Зі стпршими дітьми можна виходити на короткі прогулянки в безлюдні місця.
Чого точно не варто робити батькам:
- різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
- примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
- не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться сімейну комедію або пізнавальне відео з дітьми.
- не варто обговорювати в присутності дітей останні новини та невтішні сценарії розвитку подій, деталізуючи подробиці.
«Золоті правила» для батьків:
- Слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для дітей. Боятись - це нормально! Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
- Підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
- Розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
- По можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
- Сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
- дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.
Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!
Поради психолога
для батьків та дітей.
« Як пережити кризу, впоратись із емоціями та знайти рівновагу під час карантину».
Коронавірусна інфекція «закрила» людей вдома.
Як із цим справлятися?
1.«Перелаштуйте життя на нові рейки»
Стрес впливає на наш імунітет. Як не піддатися стресовому стану?
Треба почати з того, що ми вже піддалися стресу. Бо чим кардинальніші зміни, тим більше вони викликають напруження і стрес. Не варто мати ілюзій, що ми йому не піддаємося. Але стрес є для того, щоб зрозуміти, що щось відбулося. Це нормальний стрес – щоб мобілізуватись, щоби перелаштувати своє життя на інші нові рейки. Але є стрес надмірний, некорисний.
Нормальним є переживати. Ми заскочені зненацька, тому спочатку виникає шокова реакція, потім вона переходить у злість, бо всі плани змінилися, не до кінця зрозуміло, як діяти. Наступна стадія – це втрата стабільності та спроба повернути все як було, а за нею депресія. Нам доводиться робити те, до чого ми не звикли. В тому числі, сидіти вдома. Не всі люблять турбуватися про своє фізичне, психічне, ментальне здоров’я. Але є позитив, що після такого суму приходить прийняття нового досвіду і тоді ми можемо адаптуватися до нового життя. Втім, коли ми затримуємося на якійсь стадії надто довго, ми не можемо зорієнтуватись. Якщо відчуваємо сильне пригнічення, настрій не змінюється і немає періоду полегшення, то потрібно звертатись по допомогу чи самостабілізуватися.
А як можна собі самому допомогти?
Паніка виникає тоді, коли ми чітко не можемо зрозуміти, якою точно є небезпека, але емоції нам говорять, що відбувається щось страшне. І ми починаємо боятися. Тому насамперед потрібно вгамувати емоції. Що ми можемо для цього зробити?
- Перш за все старатися лишитися автором своєї поведінки, тобто, встановити для себе режим дня. Вранці бажано робити помірні фізичні навантаження, впродовж дня повторювати звичні ритуали. Важливо також включитися на те, щоб допомагати іншим, а також дякувати за те, що є хорошого в сьогоднішньому дні. Таким чином, ми включаємо гормональну хвилю окситоцину. Коли ми допомагаємо іншим, то організм нагороджує нас цими гормонами: ми допомагаємо іншим і від цього відчуваємо в собі ресурси, що все гаразд.
2. Що варто робити, коли щось піде не так, до кого я можу звернутися, відповідно, скласти список із п’яти людей.
3. .Визначити, що ми будемо робити, якщо виникне панічний настрій –
-
- включити музику,
- почитати книжку,
- посадити квіти,
- відшукати ресурсні активності, які раніше мені подобалися,
- почати малювати або вивчати англійську.
Під час кризи потрібно мати план "А" (що я роблю) і план "Б" (що я робитиму, якщо карантин триватиме довше і якщо я не зможу відновити робочу активність).
Я би рекомендувала зараз придумати ще план "С" (альтернативну діяльність). Багато бізнесу переходить в онлайн-формат. Чим я можу ще займатися, які можливості мені дає обмеження у пересуванні? Можливо, можна створювати групи, де ви зможете бути експертом. Зараз багато людей проводять вебінари.
2.«Створіть в уяві безпечне місце»
Що ще можна зробити? Дуже допоміжними є техніки, розроблені психологами.
Серед них є техніка на візуалізацію – науково доведено, що застосування активної уяви, коли ми думаємо і пригадуємо приємні образи, здатно суттєво покращувати наш стан. Вони для нашого мозку діють приблизно, як реальність.
Ми можемо сконструювати у своїй уяві образ безпечного ресурсного місця, яке ми відвідуватимемо упродовж дня. Сама думка про це безпечне місце нагадуватиме нашій психіці, нашому внутрішньому стану, що ситуація з часом стабілізується. Вона впливає на нашу нейробіологію і активує нейронні зв’язки в мозку, які відповідають за стабільність. Ця вправа хороша після пережитого стресу, негативних думок і переживань. Там ми можемо відновитися і набратися сил, щоб рухатися далі.
Наприклад,:
Так само мають значення дихальні техніки, які допомагають перевести нервову систему у стан розслабленості. Ця вправа називається «4-2-6», де на 4 ми робимо вдих, на 1-2 затримуємо повітря і робимо дещо довший видих, начебто видихаючи з себе стрес.
Власне, цей видих виводить психіку з активного режиму у «заспокойся та розслабся». Ця техніка базується на нейрофізіології.
3.«Розподіліть між собою ролі»
Бізнес переходить онлайн, школярі на дистанційне навчання, а мамам доводиться організовувати роботу у домашніх умовах? Як їм впоратися і все поєднати?
Мамам справді складно. Але тут також стане в пригоді «план А», якщо я справляюся з дітьми – залучити максимально домашніх, розробити по годинах режим дня, і знайти час для себе. «Зробити з себе добру маму».
Основний зміст самодопомоги при стресі полягає у розумінні, що нам потрібно відновлюватися. Тому треба розподілити між всіма у домі ролі, хто в який час бере основну опіку над дітьми.
Але так само передбачити «план Б» – що я роблю, коли не справляюся. Адже мами часто беруть на себе забагато, тоді потрібно попросити про допомогу, близькі можуть і не здогадуватись, що вам важко. Треба навчитися просити про допомогу.
Для дітей
Можна знайти в мережі багато списків активностей, які можна робити з дітьми.
- Для дітей можна стягнути «Цікаву науку», якісь науково-популярні речі,
- мультики можна включати англійською мовою,
- знайти 100 ігор, серед яких, можливо, будуть ігри, забуті з дитинства.
Через карантин вся сім’я опиняється цілодобово в одному просторі.
Як тут співіснувати, поважати межі одне одного?
- Важливо вранці і ввечері говорити один одному, за що ми вдячні.
Такі ритуали показуватимуть, які речі для нас є справді цінними. Поруч перебувати важко, бо у кожного має бути свій особистий простір, свої переживання, але, якщо ми будемо дякувати і цінувати, то будемо менш прискіпливими до неприємних дрібниць.
Чим краще розподілити ролі – тим менше буде непорозумінь. В кожного буде своя відповідальність, повага до іншого.
Важливо також домовитись про час, коли кожен зможе побути наодинці з собою. Дуже важливо організовувати і спільні речі, на які не було часу раніше.
- Обговорити спільні плани на життя;
- Зробити спільну карту мрій;
Зараз з’явився час переоцінити, що є важливим для нас, а що ні, і як рухатись далі, коли ми вийдемо з цього шторму.
Як не впасти в депресію під час карантину -
4 поради психолога
Під час карантину українці відчувають тотальне заперечення. Багато не продовжує гуляти вулицями. А ті, хто лишається вдома, ризикують занепасти духом.
Як не впасти у депресію і пережити карантин поради психолога.
По-перше, слід думати, а не відчувати. Це допоможе не піддаватися паніці. На жаль, для українців - це складно.
На сьогодні, українці живуть у постійному стресі. І більшість вдалих рішень - емоційні. Ми звикли до того, що Українці теж живуть у невизначених умовах, де було кілька зламів, постійні економічні події, революції, війни, пертурбації. І це все змушує нас керуватися глибинними механізмами виживання. Однак слід навчитися вчасно зупиняти себе, аби емоції не заволоділи розумом.
По-друге, треба вирішити для себе, задля чого ви пішли на карантин.
"Людина, для якої ізоляція вартуватиме грошей чи планів, шукатиме підтвердження правильності своїх дій. Під час пошуку вона зверне увагу лише на трагічну інформацію. У такому стані, людина може зірватися. Тож має для себе відповісти на питання: задля чого ви пішли на карантин? Порахувати всі ризики від хвороби", - думка експертів. Врахуйте, скільки обійдеться день вентиляції легенів. Тоді зрозумієте, чого уникаєте.
По-третє, варто зробити дорослий вибір, тобто концентруватися на тому, що ви отримуєте. А це здоров'я близьких і рідних.
По-четверте, карантин -- прекрасний час для роботи над собою. Можна навчитися малювати, в'язати, нарешті зайнятися фітнесом вдома, на який не вистачало часу. Також подивитися улюблений серіал чи-то прочитати кілька книг.
Як говорити з дітьми про коронавірус. 7 порад від експертів
В українських школах та садочках додатково перевіряють температуру дітей.
Тож ваші малюки, напевне, вже чули новини про коронавірус та навіть встигли злякатися.
Не дивно, адже дитяче сприйняття світу відрізняється від суджень дорослої людини.
|
|
|
|
Поширення незрозумілої інформації про смертельний вірус може викликати в дитини почуття небезпеки та спантеличення, пише Huffpost.
Видання пропонує добірку порад, які допоможуть спокійно поговорити з дитиною про коронавірус.
До обговорення проблеми долучилися експерти у сфері дитячої психології – Марк Рейнек, Рейчел Томасян та Робін Гудман.
1. Тримайте під контролем власні емоції
Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх.
Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.
"Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації.
Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно", – пояснює Марк Рейнек, директор та старший психолог Інституту дитячого розуму.
Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то гіперболізує небезпеку в своїй уяві.
2. Станьте ініціатором розмови
Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала.
Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації.
Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом.
"Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків.
Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження.
Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однокласників", – каже Рейчел Томасян, ліцензований терапевт з питань шлюбу і сім'ї.
3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус
Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан.
Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття.
Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову.
Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію.
"Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це", – такий початок розмови пропонує Робін Гудман, клінічний психолог і арт-терапевт.
Експерт рекомендує повсякчас нагадувати дитині про те, що ви готові її вислухати та відповісти на будь-які запитання.
|
|
|
Підніміть тему коронавірусу під час звичайної бесіди. Фото CDC/Unplash |
4. Спілкуйтеся з дитиною правильно
Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку.
Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися.
"Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку.
Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє", – дає пораду Рейчел Томасян.
Діти до 6 років
Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити.
Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.
Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.
Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.
Діти шкільного віку
Дітям шкільного віку можете розповісти більш конкретну інформацію про спалах вірусу – що це таке, як він поширюється, як запобігти захворюванню.
Але тримайтеся подалі від розмов про смерть, особливо якщо ваша дитина молодшого шкільного віку.
Підкресліть, що дорослі роблять все можливе, щоб забезпечити безпеку та захист.
Обмежте перегляд напружених телевізійних новин, які можуть викликати занепокоєння.
В громадських місцях діти можуть побачити людей, які носять медичні маски.
Такий зовнішній вигляд підсвідомо викликає страх, тому потрібно пояснити, для чого дехто одягає захисні маски, та в яких випадках це доречно робити.
Про симптоматику коронавірусу краще розповісти, провівши аналогію із звичайною застудою, якою дитина хворіла раніше.
|
|
|
Будьте чесними зі своїми дітьми. Фото NeONBRAND/Unsplash |
Розмова з підлітками
Зрозуміло, що більшість підлітків активно користуються соціальними мережами і вже точно чули про коронавірус.
Тут немає сенсу приховувати інформацію, краще, навпаки, шукати разом відповіді на запитання.
При цьому бути уважними до різноманітних теорій та чуток і використовувати перевірені джерела.
Якщо ваш підліток занепокоєний поширенням коронавірусу, нехай обов'язково розповість про свої страхи.
Зі свого боку нагадайте йому про минулий досвід вирішенням якоїсь проблеми.
5. Продемонструйте свою підтримку
Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці.
Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати.
Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.
6. Будьте чесними зі своїми дітьми
Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь.
"Чесність та прозорість є найважливішими.
Тривога процвітає, коли щось приховується.
Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію", – пропонує Марк Рейнек.
Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані" або "ми тут нічого не можемо зробити".
7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію
Яким чином це зробити?
Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини.
Це допоможе відчути почуття контролю.
"Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки.
Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби", – наголошує Рейчел Томасян.
ЯКЩО У ВАС АГРЕСИВНА ДИТИНА
Агресивна поведінка дітей – це своєрідний сигнал SОS, крик про допомогу, про увагу до свого внутрішнього світу, в якому накопичилося надто багато руйнівних емоцій, з якими дитина самостійно впоратися не може.
Причини агресивної поведінки дитини:
- Постійні конфлікти в сім’ї, сварки і скандали між матір’ю і батьком;
- Нерозуміння і байдужість з боку батьків;
- Агресивна поведінка членів сім’ї по відношенню один до одного;
- Занадто високі вимоги, які пред’являють мама і тато по відношенню до свого чада;
- Немотивовані вимоги та заборони до дітей з боку дорослих;
- Занижена самооцінка дитини;
- Надмірно висока ступінь збудливості, пов’язана з неправильною роботою нервової системи.
Конфліктна поведінка дитини – це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.
Ознаки агресивності:
- впертість, прагнення все заперечувати, відмовлятись.
- забіякуватість, дратівливість;
- напади гніву, вибухи злості;
- намагання образити, принизити;
- егоцентризм, невміння розуміти інтереси іншого;
- самовпевненість, завищена самооцінка.
Знання правил, установлених у доброзичливій формі з боку батьків, робить життя дитини більш усвідомленим, організованим, а також створює відчуття безпеки й внутрішнього комфорту.
Що робити з агресивною дитиною:
- Замисліться над причинами такої поведінки.
- Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.
- Не карайте малюка фізично, не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.
- Спробуйте заспокоїти дитину, відвернути її увагу.
- Поговоріть з дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.
ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ
- Встановіть межі дозволеності.
- Чіткі рамки допустимої поведінки дитини повинні базуватися на фундаменті сердечної близькості.
- Встановлені межі повинні відповідати віку й не повинні вступати в протиріччя з потребами дитини.
- Встановлюйте межі, які дають можливість маленьких перемог.
- Всі правила, вимоги, обмеження й заборони повинні бути погоджені між батьками й тими, хто бере участь у вихованні дитини.
- «Наслідки (санкції) повинні випливати безпосередньо з поганої поведінки»