Новини

З нагоди Всесвітнього дня української хустки в Губелецькій гімназії пройшов флешмоб "Одягни хустку", до якого долучилися і наші учні та вчителі. Це тому, що ми є носіями великої культурної спадщини нашого народу , культура якого в усьому світі є унікальною та непоторною.

Саме під такою назвою відзначили Міжнародний день волонтера учні Губелецької гімназії. З нагоди цього дня було організовано книжкову виставку "Волонтер - це стан душі", конкурс малюнків "Дякую Вам за мужність", година спілкування "Люди доброї волі". також учні 5-9 класів переглядали фільм "Українські волонтери, відважні і дивовижні".

"Ми проти насилля" - саме під такою назвою пройшло засідання лідерів учнівського самоврядування Губелецької гімназії. Під час засідання, опрацьовуючи презентаційні матеріали та відеосюжети обговорили проблеми насильства в Україні та сучасному світі, шляхи подолання проявів насильства в учнівському середовищі та намагалися знайти відповідь на запитання чи взагалі можна викорінити насилля в сучасному світі. По закінченню засідання лідери підготували також буклети "Як уберегтися від насильницьких дій?", "Як не стати жертвою домашнього насильства".

Толерантність – це саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: терпіння, терпимості, розуміння, дружнього ставлення, адекватного сприйняття. Але сьогодні хотілося б відкрити таке соціальне питання як: «толерантне ставлення до людей з особливими потребами». Чудово розуміючи, що ми всі різні і потрібно приймати іншу людину такою, якою вона є, ми не завжди поводимося коректно й адекватно. На сьогоднішній день людей з особливими потребами нараховується близько 3 млн на 46 млн. населення, в нашій державі цей факт призводить до виникнення низки проблем, пов'язаних із їхньою соціалізацією.
Більшість наших співвітчизників, виїжджаючи за кордон, дивуються, як тут багато інвалідів. Не те, що у нас! Але в Україні людей з обмеженими можливостями не менше, ніж у інших країнах світу. Можливо навіть більше. Вони просто не виходять на вулиці. А все тому, що вулиці, кафе, кінотеатри і навіть оточуючі не готові їх прийняти.
Чи часто ви зустрічаєте на вулицях нашого краю світлофори з дублюванням сигналу звуком, рельєфне мощення вулиць, адекватні пандуси, дублювання написів шрифтом Брайля та інші ознаки створення так званого доступного середовища?
Згідно з даними ООН, від 10 до 15 відсотків населення Землі, а це майже 1 мільярд осіб, є інвалідами тією чи іншою мірою. І в Україні цей відсоток не менше. Вони являють собою найчисельнішу групу меншин. І комфорт цих людей - не їхня приватна, а наша спільна проблема.
У 2008 році набула чинності Конвенція про права інвалідів і Факультативний протокол до неї. Її підписала і Україна. Документ зобов'язує країни. які приєдналися до неї, заохочувати, захищати і забезпечувати повне і рівне здійснення всіма інвалідами всіх прав людини і основних свобод, а також розглядати проблематику інвалідності через призму прав людини.
Якщо говорити простою мовою, Конвенція вимагає ставитися до людей не як до нещасних отримувачів гуманітарної допомоги, а як до повноцінних членів суспільства.
На Заході в останні десятиліття справді зуміли змінити розуміння суті інвалідності. Зараз увага все менше і менше загострюється на тому, що не так з людиною. Натомість інвалідність визнається більше як наслідок взаємодії індивіда з довкіллям, яке не враховує особливостей індивіда та обмежує його участь у повноцінному житті суспільства. Цей підхід називають соціальною моделлю інвалідності.
Наприклад, ми часто стикаємося з тим, що люди з обмеженими можливостями не беруть участі в звичних нам справах, не працюють поруч з нами, не вчаться в університеті, не голосують на виборах в сусідніх кабінках. Але це відбувається не через їхню нездатність це робити. Найчастіше - це наслідок недостатньої підготовленості середовища і оточення. Людям з особливими потребами необхідна наша підтримка і допомога саме в усуненні "бар'єрів", але в жодному разі не жалість або поблажливість.
Наприклад, на багатьох європейських фестивалях і концертах до квитка для людини з обмеженими можливостями безкоштовно надається квиток для супроводжуючого. В аеропорту Мюнхена для всіх, хто з яких-небудь причин не може самостійно здійснити посадку на рейс, існує спеціальна служба, яка забирає людину прямо з дому і допомагає зайняти своє місце в літаку. І це все, звісно ж, входить у вартість квитка.
Що стосується інфраструктури, то і тут дуже рідко до чогось можна причепитися. Автобуси і вагони метро облаштовані спеціальними пандусами, на кожній станції підземки зазвичай є ліфт, а якщо знадобиться допомога, то черговий по станції або водій зробить усе, щоб людина відчувала себе комфортно.
Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є. Головне - Людина, а не її інвалідність. Люди з особливими потребами - такі ж як і ми. Їх багато, ми їх так мало бачимо серед нас тому, що ми не вміємо бути серед них.
"Дивіться на нас як на рівних" - саме під такою назвою пройшов Урок доброти у Губелецькій гімназії, який для учнів 1-4 класів провела класний керівник Колодніцька І.Р., а для учнів 5-9 класів - класний керівник Ольшановська А.І. Під час виховного заходу учні переглядали відеоролики про людей з обмеженими можливостями, які досягли світового успіху та визнання, посилали свої сердечка доброти людям з різними вадами, моделювали поведінку толерантної людини у спілкуванні з людьми з обмеженими можливостями.
На сьогоднішній день дуже важливо проявляти доброту до таких людей, бо вони є, і вони серед нас. Будь -який хороший вчинок з нашої сторони до таких людей - це буденність, а для них - це життя та іскорка надії на те, що суспільство прийме їх такими, якими вони є.

"Єднаймося проти насилля", "Ця рука ніколи не вдарить", "Будь сильнішим - будь другом" - саме під таким назвами учні 5-9 класів нашої гімназії виготовляли стіннівки з метою протидії різних видів насильства та звернення уваги до проблем насилля над дітьми.

На годині спілкування учні 8 та 9 класу переглянули ролик «Online cексуальне насильство над дітьми», ознайомилися з поняттями "секстинг", "сексторшен", "кібергрумінг".
У ході діалогу шукали переваги та недоліки знайомств через інтернет, шляхи захисту від небажаних знайомств. Сексуальне насилля онлайн – один з викликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.
Якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.

Щороку, 1 грудня в Україні відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема епідемії ВІЛ/СНІДу продовжує залишатись актуальною через низьку відповідальність та непоінформованість громадян. Тому, маючи на меті попередити поширення ВІЛ – інфекції в гімназії з учнями 1-9 класів було проведено ряд виховних заходів. Сьогодні, наші першокласники інформативно дізнавалися про наслідки ВІЛ/СНІД - інфекції для суспільства; учні 2-4 класу під час виховної години на подану тематику виготовляли стінгазету "Ні- насильству, дружбі - так!!", де закріпили свої знання про небезпеку цього захворювання та толерантне співжиття з таким людьми, які є інфіковані. Учні 3 класу також прослухали виховну годину про соціальні наслідки ВІЛ/СНІД - інфекції. Учні 5-7 класів переглядали інформативні відео про небезпеки ВІЛі СНІД - інфекції, розглядали причини цього захворювання у людей і т.п. Учні 8-9 класів були на тренінгу, на якому виконували ряд вправ, зокрема, заповнювали чек-листи "Що я знаю про хворобу ВІЛ/СНІД?", формували список корисних звичок, аби запобігти хвороби, на сердечках- вітаннях писали побажання тим, хто інфікований, з метою толерантного ставлення до таких людей у суспільстві. У колі побажань говорили про те, що сьогодні дізналися на занятті. Адже безпечна та свідома поведінка – найкращий шлях уберегтися від небажаних наслідків. Саме це має розуміти кожен громадянин України, в тому числі і учні навчального закладу.

З метою перевірки рівень засвоєння учнями понять «жорстоке поводження», «насильство», «фізичне насильство», «моральне насильство», встановлення ступеню розуміння ними зазначених понять в Губелецькій гімназії було проведено анкетування з учнями 8-9 класів. Адже прояви насильницького і жорстокого ставлення дорослих до дітей в межах сучасної родинної спільноти зумовлені етноісторичними традиціями, соціально-економічними проблемами українського суспільства, психологічними і педагогічними причинами, а тому викорінення жахливих явищ потребує мобілізації та координації зусиль державних правоохоронних, освітніх органів, соціальних служб, громадських організацій, засобів масових інформацій.

Кожна дитина має право на щастя, любов і опіку. Але головне право – це право на життя, життя без насильства. На жаль, сьогодення наповнене не лише приємними моментами, а й такими, які викликають дитячі сльози. Зазвичай це пов’язано з непорозуміннями, сутичками, суперечками, виясненням стосунків, результатом яких стає насилля, моральне і фізичне.

В межах Всеукраїнської акції «16 днів проти насилля» в закладі освіти серед учнів 1-9 класів пройшла акція «Наші долоньки проти насилля». Маємо надію та сподівання, що сучасне та прийдешні покоління зможуть своєю небайдужістю розірвати коло жорстокості та насильства, змінити світ на краще!

Акція ""16 днів проти насильства" в нашому закладі триває. Сьогодні учні нашої школи переглянули серіал «Про кібербулінг для підлітків». Адже на сьогодні дуже важливо толерантно та терпеливо ставитися один до одного, не проявляти ніяких насильницьких дій та словесних образ.

Сьогодні, 25 листопада у Губелецькій гімназії стартувала акція "16 днів проти насильства". Учні нашшої гімназії долучилися до неї, щоб виявити своє право жити в мирі і злагоді, доброзичливому відношенні один до одного, звернути увагу громадськості на проблеми насильства в сучасному світі. Одночасно школярі нашої школи долучилися до флешмобу "Розфарбуй громаду у помаранчевий колір" , щоб таким чином, привернути увагу громадськості до запобігання та протидії домашньому насильству.
Міжнародна спільнота щорічно підтримує акцію “16 днів проти насильства”. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу з 25 листопада до 10 грудня активізують свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в регіоні соціальний простір, вільний від насильства.
Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав з 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році.
Щорічна акція !16 днів проти насильства” ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку: 25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
У цей шістнадцітиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня – Міжнародний день боротьби за СНІДом, 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня – Міжнародний день інвалідів, 5 грудня – Міжнародний день волонтера, 6 грудня – річниця інциденту в Монреалі.
Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.

88 років тому... Трагедія, яка змінила українське суспільство. Адже радянська система мала одну мету - знищити українців як націю, знищити українського селянина і господаря своєї землі. Остаточно ліквідувати мову, культуру, історію, все те, що робило нас унікальними в цьому світі. Тому масштаби злочину такі великі, тому вбито мільйони людей. Його жертвами стали і ті, хто вижив у 1932–1933 роках. Бо мали забути, хто вони, ким були їхні предки, що мають зберегти для світу їхні нащадки. Мали забути, хто і за що їх вбивав. Смерть і забуття – ціль Сталіна та його поплічників щодо українців. Вона не досягнута. Українці вижили і не забули. Ми існуємо і пам’ятаємо. Ми існуємо, бо пам’ятаємо. Пам’ятаємо про Голодомор...
Ми пам’ятаємо, як внутрішні суперечки допомагали зовнішньому ворогу. Ми пам’ятаємо, що стається із тими, кому забракне снаги відстояти свободу. Хто проміняє її на хліб. Як вслід за свободою втратить і його. Ми пам’ятаємо, як дорого коштує віра у привабливі гасла. Як «землю селянам» перетворилося на «в землю селян».
Але ми також пам’ятаємо українців, які піднімалися на боротьбу проти комуністичного режиму. Своїми повстаннями вони завдавали йому дошкульних ударів, робили слабшим, неспроможним повторити потім десь інде, в поневоленій ним частині Європи, злочини масштабу Голодомору.
Ми пам’ятаємо тих українців, які ділилися останнім шматком хліба, як ослаблені голодом показували світові силу людяності. Ми пам’ятаємо помсту молодого українця у Львові за вбивство мільйонів його братів та сестер, яка стала виявом національної гідності. Ми пам’ятаємо тих українців, які берегли пам’ять про пережите, хоча платили за це волею чи навіть життям. Ми пам’ятаємо тих неукраїнців, які мали силу казати світові правду, навіть тоді, коли ніхто не хотів її чути.
​Ця пам’ять – наш реванш за мільйони вбитих. Вона робить нас сильнішими, бо в пам’яті вони оживають і стають поруч з нами у нинішній боротьбі. Тому спадкоємці тодішніх вбивць досі прагнуть стерти її. Вони намагалися переписувати підручники історії в Україні, закривати тут архіви, поширювали брехню про Голодомор у світі. Але правда виявилася сильнішою, пам’ять – нездоланною. І такими ж зробила нас.
Руки дитини, яка двадцять років тому вперше запалила свічу пам’яті, стали руками солдата, які тримають автомат, захищають батьків. Очі, які тоді вмивалися сльозами від розповіді бабці про пережите у 1932–1933 роках, нині впевнено дивляться на ворога через приціл. Нація, яка єдналася в хвилини вшанування померлих із голоду в минулому, об’єдналася, аби захистити своє майбутнє, і створила потужну армію. Скорбота за вбитими предками дає сили захищати себе і нащадків.
З нагоди пам'яті жертв Голодомору в Губелецькій гімназії були проведені уроки Пам'яті у 7 під назвою "Голодомор 1932-33 рр... Ми пам'ятаємо вас..." та 8-9 класах "Зернинка пшениці в ім'я життя". Хвилиною мовчання вшанували тих, хто загинув від голодної смерті в гарячих руках радянської машини смерті. Ми памятаємо ваш повиг в ім'я нашого життя!

22 листопада весь світ відзначає Всесвітній день дитини. Адже дитинство - це найпрекрасніша пора, сповнена чудовими подіями та моментами, радістю та успіхами. Людство відзначає Всесвітній день дитини тому, що саме в цей день було прийнято дуже важливий документ – Конвенцію ООН про права дитини. Важливо, щоб кожна дитина знала свої права, щоб ці права стали цінністю, визнаною і державою, і суспільством.
От і у нашій школі з 22 по 26 жовтня проходить ТИждень прав дитини.
В рамках тижня проводяться заходи, спрямовані на забезпечення захисту прав дитини, дотримання національних та загальнолюдських морально-естетичних принципів, традицій. У гімназії проходять заходи, спрямовані на захист прав дітей в сучасному глобалістичному середовищі. у 1-4 класах проходила інтерактивна гра "У країну прав" та пройшли конкурси малюнків на тему «Права людини – очима дітей». у 8-9 класах відбувався Правовий урок на тему "Сучасне значення та погляд на загальну Декларацію прав людини".
Ніколи не буде зайвим повторити свої обов’язки і дотримуватися їх, знати свої права і користуватися ними, побачити деякі проблеми зі сторони та зробити для себе висновки. Незнання не звільняє від відповідальності, а знання навпаки перетворюються на силу, якою можна захистити себе від шкідливого та небезпечного, зміцнити свою силу волі, покращити поведінку.

21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи, який встановлений «з метою утвердження ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події початку XXI століття».
Цього дня традиційно пригадують дві важливі події – Помаранчеву революцію восени 2004 року та Революції Гідності у листопаді 2013 року – лютому 2014 року.
Майдан – це не моноліт, це не тільки про прагнення до Євросоюзу. Євромайдан, що згодом переріс в Революцію Гідності, ще й про поштовх до змін в Україні, процес зміни посттоталітарного суспільства на демократичне. Українці виходили з акцією протестів, що під обіцянки президента не застосовувати силу до мирно налаштованих громадян i дзвони Михайлівського Золотоверхого собору перетворились на жахливе кровопролиття.
На три місяці там розгорнулась модель архаїчної Запорізької Січі, де зібрались звичайні люди, які неозброєні вийшли зі своїх домівок боротися за свої права і справедливість. Революція – це дилема між правом і справедливістю, але право не має стояти протиріч справедливості. Це була боротьба з проросійською владою, боротьба за свободу, адже для українців свобода – це релігія. Це була хоробрість і самопожертва в ім‘я кращої України. І кожен розуміє, з якого боку барикад бились наповнені патріотизмом серця, стривожені дзвонами Майдану, а з якої – закам‘янілі груди. З нагоди подій революції гідності і свободи лідери учнівського самоврядування Губелецької гімназії підготували історико-патріотичний віршовий вернісаж з метою збереження пам'яті про великий демократичний поступ нашої країни та особистого внеску її громадян . Євромайдан – це про зміну свідомості українців й соціальну зрілість та відповідальність. Ті події змінили не тільки нашу історію, вони – живе нагадування, якою ціною здобуто свободу та незалежність нашої держави.

Урок-презентація з нагоди Дня гідності та свободи для учнів 5-9 класів під назвою "Революція Гідності як механізм захисту прав громадян України на власний вибір та європейські цінності"

21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи. Цього дня рівно 8 років тому люди вийшли на вулиці, щоб висловити свою позицію.
Події на Майдані дали поштовх всій країні. Це був важкий час для України. Але народ продемонстрував свою гідність і прагнення до свободи. На Майдан виходили жителі Сходу та Заходу, жителі малих міст, сіл. Після революції по всій країні почали з'являтися вулиці, школи, майдани, названі в честь героїв. Можна сказати, що Майдан був революцією гідності, але вона була лише частиною великої картини, окремим фрагментом. Бо, крім гідності, тут була воля і справедливість, солідарність і хоробрість, війна проти системи, протистояння громадянина з державою. Зрештою, тут було щось значно важливіше, щось таке, що стосувалося головного людського питання – боротьба за виживання з надією на нове життя. Тому питання стояло так: життя або смерть?
Під час мітингів і протестів міліція била людей, кидалася газовими гранатами та робила ще багато насильницьких дій. Таким чином влада намагалася змусити український народ боятися виступати проти неї. Однак це не тільки не вселило жах в серця людей, а й зміцнило впевненість в потребі змін. В часи революції люди боролися за краще майбутнє для України, за свободу слова та за свої права, що зміцнило єдність української нації. На жаль, Революція Гідності забрала життя 107 осіб, але ці жертви не були марними, вони були героями. Завдяки цим подіям Україна змогла стати частиною Європейського Союзу, домоглася зміни влади, свободи слова та доказати, що вона сильна країна.

"Безпечна дорога додому" - саме так називалася сюжетно-рольова гра з вивчення Правил дорожнього руху вихованцями дошкільного підрозділу "Пролісок" Губелецької гімназії в рамках Національного уроку з безпеки дорожнього руху, який провела вихователька баланчук Любов ВІкторівна. Діти закріпили знання про правила безпечної поведінки при переході доріг на перехрестях, вчилися розпізнавати знаки дорожнього руху, будучи при цьому водіями, регулювальниками, пішоходами і кольори світлофора. Змістовне заняття у вигляді гри закріпило практичні навички дітей безпечної поведінки на дорозі, повертаючись додому.

Щорічно у світі та Україні мільйони людей гинуть у дорожніх аваріях. Дуже часто причиною загибелі людей є власна неправильна поведінка на дорозі. В рамках Національного дня безпеки дорожнього руху та з метою залучення дітей до вивчення та дотримання Правил дорожнього руху в Губелецькій гімназії цікаво та змістовно пройшов Єдиний національний урок з безпеки дорожнього руху "Безпечна дорога додому". Учні повторювали основні правила безпеки дорожнього руху та вивчали дорожні знаки, брали участь у онлайн-вікторинах, розгадували кросворди, моделювали власну безпечну поведінку на дорогах під час повернення додому, складали самостійно, на основі власних залишкових знань памятки безпечного дорожнього руху пішоходам, водіям, пасажирам, велосипедистам, та переглядали навчальні відеосюжети. Головною метою цього заходу було попередити учнів про небезпеки для їхнього життя, які існують на дорогах, про можливі наслідки та ризики в разі порушення правил дорожнього руху.
Прості речі рятують життя. Тож бережіть його, не забувайте про власну безпеку, дотримуючись Правил дорожнього руху.