Всесвітній_день_доброти_2025

У Губелецькій гімназії ранкове світло лагідно торкалося вікон, ніби й саме хотіло нагадати: сьогодні особливий день — Всесвітній день доброти. Це той день, коли кожен учень може відчути себе промінчиком, що освітлює світ навколо.
У першому класі було по-справжньому сонячно, хоча за вікном панувала осінь. Класний керівник Тетяна Михайлівна Щавінська розпочала годину доброти і толерантності з тихої розмови про те, що найважливіше добро — те, яке народжується в серці.
Діти створювали "Сонечко доброти" і кожен промінчик вони підписували тією доброю справою, яку роблять щоденно: підтримують друзів, дбають про молодших, допомагають удома, шанують працю інших, дбають про природу, шанують батьків, дарують щирі слова тим, хто їх потребує.
Потім першокласники зосереджено й натхненно творили плакат “Добро починається з мене” — яскравий, теплий, наповнений їхніми щирими думками. У цей момент здавалося, що добро має свій власний колір — колір дитячої щирості.
У 2 класі годину спілкування "Посій добро - виросте щастя" проводила Олена Олександрівна Облядрук. Тут панувала атмосфера роздумів і відкриттів. Учні створювали асоціативний кущ “Що таке доброта?", але не звичайний — а у формі великого серця.
Діти підбирали слова, які у них викликають відчуття тепла: турбота, справедливість, взаємодопомога, ніжність, повага. Кожне слово вони прикріплювали з такою обережністю, ніби торкалися власних мрій.
А далі виконували інтерактивні вправи, що допомагали побачити, як навіть найменший добрий вчинок здатен зігріти людину так само, як сонце зігріває землю.
Тим часом лідери учнівського самоврядування вирушили коридорами гімназії з особливою місією — дізнатися в учнів 1–9 класів, що для них означає бути добрим.
Відповіді дітей були простими й мудрими:
— це допомагати рідним;
— підтримувати тих, кому важко;
— бути уважним до людей похилого віку;
— турбуватися про тварин;
— і просто робити добрі вчинки, навіть коли ніхто не бачить.
Ці слова не були вимушеними — вони йшли від серця. А дитячі серця завжди кажуть правду.
У цей день Губелецька гімназія наповнилася особливим світлом.
Світлом, яке не малюється фарбами і не записується в зошитах. Світлом, яке народжується з добрих намірів, маленьких вчинків і щирих дитячих усмішок.
І хоч День доброти минув, у коридорах ще довго відчувалося тепло — ніби й справді "добро починається з кожного з нас".