Річниця Незламності України

Саме 24 лютого 2022 року о 3:40 ранку Росія віроломно розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. Приблизно о 5:00 ранку президент рф путін оголосив про так звану "спеціальну воєнну операцію" для "демілітаризації та денацифікації України". Вже за кілька хвилин почалися ракетні удари неподалік Києва та по всій території України. Сьогодні — річниця початку повномасштабної війни, в якій ми обов'язково переможемо. Цей рік для нас - рік стійкості, мужності, боротьби, єдності та незламності. Війна загартувала наш український народ довгими відключеннями світла, жахливими порядками окупаційної влади, ракетними обстрілами, безсонними ночами в укриттях під час повітряних тривог, тривогою і болем за загиблими дітьми, рідними, друзями, захисниками України.
Українські жінки і матері побачили за цей рік весь жах "освобожднєнія от нацистов" на власні очі. Прикладом цього є Буча, Ірпінь, Гостомель, Бородянка, Маріуполь, Макарів, Ізюм, Святогірськ, Лиман, Херсон, Харків та ін. Хтось встиг заховатися, когось ракета назавжди залишила під завалами власного будинку, Хтось встиг врятувати свою родину, а хтось на власні очі бачив катування власної дитини і дружини безжальними рашистськими катами. Хтось назавжди втратив власний дім, а хтось поселив у своєму домі переселенців. Одна матір з болем і сльозами на очах відряджає єдиного сина на війну, інша - згорьована, бо війна забрала в неї сина і доньку.
Такі поняття, як евакуація, полон, ядерна війна, ракета, війна не виходять зі словникового запасу слів наших дітей. В українські дитячі долі ввірвалася злощасна війна і залишила своє горе та відчай. Сьогодні кожен українець має величезні втрати від війни.
Україна за рік великої війни стала символом незламності та боротьби за свободу для усього цивілізованого світу. Синьо-жовті стяги майорять у різних куточках планети на знак підтримки життя і засудження смерті, яку несе за собою війна Росії проти України. Про наші міста-герої, звільнені від окупантів, знають на інших материках. А українські пісні співають поляки, естонці і навіть кенійці. За рік повномасштабної війни сталися події, які набули символічного значення для українців. І цей перелік поповнюється ледь не щодня. Українські захисники вказали правильний курс росіянам уже на другий день війни. Зокрема, тим, що були на борту ракетного крейсера "Москва", який підійшов до острова Зміїний 25 лютого. Металургійний комбінат "Азовсталь" став справжньою цитаделлю опору російським окупантам під час блокади Маріуполя. А кожен, кого він прихистив – символом надлюдської стійкості та мужності. "Привид Києва" – символ українського пілота, захисника, який з'являється там, де на нього не чекають, і знищує ворога у небі над Україною. Його феномен, зокрема, полягає у швидкості та кількості ліквідованих російських літаків. Легенда про льотчика-аса народилася у перші 30 годин війни, коли стало відомо про збиття одразу шести повітряних суден у небі над столицею. За три дні "Привиду" приписували ліквідацію вже 10 літаків. За офіційними даними, "Привид Києва" – збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил, які захищають українське небо. Слово "паляниця" стало своєрідним "паролем", за допомогою якого українці, зокрема військові, відрізняють "своїх" від "чужих". До війни його лише зрідка можна було почути від пересічного громадянина, а зараз деякі використовують це кодове слово цілком серйозно. Українці обрали слово "паляниця" кодовим не дарма, адже "сусіди" мало того, що плутають поняття, так ще й не можуть його правильно вимовити. Кухонна шафка з керамічним півником васильківської майоліки, що вціліла на стіні одного із зруйнованих будинків Бородянки після авіаудару, стала справжнім символом витримки українців перед масовими злочинами російських окупантів. Тоді фото елементу кухонного інтер’єру облетіло весь світ і стало легендарним завдяки роботі київської фотокореспондентки "Суспільного" Єлизавети Серватинської. "Обличчя народу" – так українці назвали незламну кішку Глорію, яка близько двох місяців просиділа на 8 поверсі розбомбленої росіянами багатоповерхівки у Бородянці. Голодна, самотня, але найголовніше – жива. Руду кішку персидської породи врятували волонтери та співробітники ДСНС на початку травня. Історія її порятунку – це також історія про те, якими чуйними є українці. Перелік "незламних" тварин не обмежується Шафою-Глорією – їх у тисячі разів більше. Деякі з них навіть допомагають українським військовим боротися з окупантами: пес-піротехнік Патрон, пухнаста розвідниця Вєста, чотирилапі поліціянти Воїн і Торін та багато-багато інших. Українська музична культура за цей рік прославилася справжніми українськими хітами, зокрема, пісня "Доброго вечора, ми з України" з'явилася ще у 2021 році, народної популярності вона набула саме під час війни. Музична композиція стала не просто хітом, але й справжнім мемом. Деякі представники влади активно використовують її, звертаючись до громадян. А "Укрпошта" навіть назвала одну із "воєнних" марок "Доброго вечора, ми з України". "Ой, у лузі червона калина" – українська народна пісня, що колись стала справжнім гімном Українських Січових Стрільців. Після того, як у перші дні війни її заспівав на Софійській площі лідер гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк, пісня набула шаленої популярності. Після того українські виконавці влаштували флешмоб. "Народний спів" українців підхопили й іноземні виконавці, як-от кенійський гурт That's What She Said. Ба більше, легендарний гурт Pink Floyd вперше за 28 років випустив нову пісню за мотивами "Ой, у лузі червона калина" з вокалом Хливнюка. Пісня "Ой, у лузі червона калина" зараз – одна із візитівок України на культурному фронті. "Stefania" – пісня, з якою гурт Kalush Orchestra здобув для України перемогу у цьогорічному Євробаченні. Композиція вийшла напередодні повномасштабної війни – 7 лютого 2022 року. І хоча пісня одразу припала до душі багатьом українцям, шаленої популярності композиція набула після перемоги України у пісенному конкурсі. Тоді лідер гурту закликав світ врятувати захисників Маріуполя, які боронили "Азовсталь". Пісня "Буде весна" народилася уже після повномасштабного вторгнення РФ, 9 березня, і присвячена вона боротьбі українців проти російської навали. У перші місяці війни українці активно використовували пісню, висвітлюючи у соцмережах наслідки "русского мира" та ін.
Найголовніше, чим ми сьогодні пишаємовся найбільше - нашими ЗСУ. Бо вони наш захист, наш спокійний день і ніч. наша надія на мирне спокійне життя. Дякувати іне передякувати цим хоробрим, мужнім і незламним воїнам. Знайте: ми будемо все робити для того, ба бути разом. І всьому світу ми продемонстрували свою єдність. Нами захоплюються, а наших воїнів наслідують.
Сьогодні кожен з нас робить все можливе, щоб урятувати свою країну – те місце, де ми народжені, де ростуть наші діти та поховані наші предки. Де кожне місто рідне і кожна посмішка гріє по-особливому. Ми пишаємося нашою силою та волею, ми нескінченно горді бути українцями. Сьогодні ми всі – Україна, бо бути українцем сьогодні - це круто і модно. Ми українці, ми єдині і нас не подолати.
Рік супротиву.
Рік мужності.
Рік незламності.
Рік тому нам було страшно. Але вогник віри і надії на краще ніколи нас не покидав. Віра в наші ЗСУ перемагала в нас і нашого підростаючого покоління будь-які страхи. Ми билися і будемо битися й перемагати на кожному кроці нашого ворога. Словом, ділом, моральною підтримкою...
Рік тому світ боявся могутньої росії. А сьогодні гуртується довкола сталевої України. Ми маємо друзів, союзників і ми нація - якою захоплюється весь світ!!!
До вашої уваги патріотичний флешмоб учнів 3 класу "Ми діти твої, незламна Україно!", який підготувала вчителька початкових класів Олена Олександрівна Облядрук.
разом до Перемоги! Українці - найкращі!!!
З нагоди Річниці Незламності і супротиву нашої України проти повномасштабного вторгнення росії учениця 9 класу нашої гімназії Щавінська Ангеліна взяла участь у ХІІІ Всеукраїнському конкурсі учнівських творчих робіт "Я журналіст" з фотороботою на тему "Такі ми є: нескорені, непереможні", описавши основні події та моменти цієї жорстокої війни. Керівником учениці при написанні роботи була вчителька української мови та літератури Губелецької гімназії Кирильчук Людмила Олександрівна.
З нагоди Річниці Незламності і супротиву нашої України проти повномасштабного вторгнення росії учениця 8 класу нашої гімназії Овчарук Анастасія взяла участь у ХІІІ Всеукраїнському конкурсі учнівських творчих робіт "Я журналіст" з відеопортретом на тему "Вишневий сад Андрія Касяна". Керівником учениці при написанні роботи була вчителька української мови та літератури Губелецької гімназії Кирильчук Людмила Олександрівна. Метою написання цієї роботи було вшанування світлої пам'яті односельця і Героя України Андрія Касяна, який загинув на Сході України, захищаючи нас від ворога. Йому назавжди 24...
Герої не вмирають! Вони завжди поруч. А вшанування їхньої світлої пам'яті - це наш моральний обов'язок.
Сьогодні - рівно рік, як росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. 365 днів тому на світанку 24 із 25 областей зазнали ракетних ударів. Відтоді українці живуть в умовах жорстокої, брутальної повномасштабної війни, що перекреслила життя і долі людей, розділила на до і після, водночас, зруйнувала міжнародний порядок у світі.
Це був рік, який складно описати словами... Рік руйнувань, болю, втрат, єднання, взаємодопомоги і людяності. Нам не давали шансів, але ми вистояли і показали, що вміємо боротися з ворогом і перемагати його. Ми - на боці добра і людяності.
До вашої уваги історичний екскурс подій під назвою "365 днів нескореності: хронологія подій".
Ти зайшов у мій дім, і з якого це права?
Це моя́ територія, мо́я земля!
Це моя́ Україна, це мо́я держава!
Ти загарбник… І серця у тебе нема…
Ти зайшов у мій дім, гість непроханий, ворог!
І брудними черевиками просто по моїй душі…
І брудними руками, що вкрилися плямами крові,
Гарячково обстрілюєш серце моєї землі…!
Та невже не боїшся найвищої кари?
Що настигне, настигне, повір, як наступить твій час,
Замаскований вовче, забутої Богом отари,
Пам’ятай – з нами Бог, а це значить, що небо за нас!!!
Дитяча рука виводить слово «війна», на жаль, уже опираючись на власний досвід. У лютому 2022 наші учні теж подорослішали на роки, вони на власні очі бачать війну та її наслідки. Діти 13-15 років - наші лідери учнівського самоврядування Губелецької гімназії підготували свої спогади саме про той день, коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф на територію України і до сьогодні. Ці спогади про біль і надію, про страх і тривогу, про віру і очікувану Перемогу. І такому очікуванні переможного завершення війни не тільки ми, ай наші діти.
До вашої уваги Флешмоб Мужності під назвою "Рік. що змінив нас назавжди"