81 роковини пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу у Губелецькій гімназії

У травні тиша прорізала ніч,
І Крим не спав — він плакав у мовчанні.
З колиски вирване дитяче «ще»,
І світ затих у чорному вигнанні.
Везли крізь степ, де вітер рвав думки,
Де серце билося в обіймах жаху.
Молитва мами, теплі ті рядки —
У потягу, мов біль, текли без плахи.
Старенький дід тримав в руці Коран,
Дівча — ляльку без стрічки і тепла.
А Крим стояв, немов забутий храм,
Що кров і сльози в землю цю віддав.
І небо знало — це не просто шлях,
Це вигнання, це тінь, що стане криком.
Та Крим — не знищити. В пісках і в снах
Живе в душі, мов джерело під вітром.
Сьогодні — ми. Ми свідки, ми — жива
Пелюстка з роду, з пісні і печалі.
Ми — голос тих, хто рік за роком знов
У спогадах у Крим свій повертають...
З метою вшанування 81-х роковин трагічної депортації кримськотатарського народу — однієї з найболючіших сторінок в історії України в Губелецькій гімназії було проведено Патріотичний Флешмоб Пам’яті «Кримськотатарські слова болю». Під час флешмобу учні пригали трагічні причини та наслідки депортації, висловили співчуття та слова єднання кримськотатарському народу у боротьбі за рідну домівку, адже вони, як і українці протягом всієї своєї історії виборюють право жити на рідній землі і в рідній оселі. Кожне слово супроводжувалося розповіддю про його значення в контексті депортації 1944 року, коли понад 200 тисяч кримських татар були насильно виселені з рідного Криму. Особливу увагу приділено важливості збереження історичної пам’яті, національної гідності та толерантного ставлення до різних народів, що населяють Україну.
Цей захід став важливим кроком до усвідомлення цінності людського життя, права на рідну землю, культуру та пам’ять.
Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не забуваємо. Крим — це Україна.