"У пам'яті скорбота не згасає..." - патріотичний Флешмоб Пам'яті вшанування жертв Голодоморів в Україні у Губелецькій гімназії

Сьогодні ми згадуємо одну з найболючіших сторінок нашої історії — Голодомор, який став геноцидом українського народу. Це не просто трагедія, це злочин, спрямований на знищення нашої нації, нашої культури, нашої душі. Мільйони українців, переважно дітей, жінок, селян, загинули страшною смертю через штучний голод, організований сталінським режимом. Забирали хліб, віру, життя... Але вони не змогли зламати український дух. Ми вистояли, ми зберегли нашу ідентичність і передали пам'ять наступним поколінням.
Чому важливо пам'ятати про трагедії Голодоморів? Щоб таке лихо більше не повторювалося. Щоб кожен знав правду, незважаючи на будь-які спроби її приховати. Щоб шанувати тих, хто не мав шансу на життя. Запаліть сьогодні свічку пам’яті. Нехай її світло символізує нашу незламність і віру у краще майбутнє. Ми пам’ятаємо. Ми сильні. Ми українці.
"У пам'яті скорбота не згасає..." - саме під такою назвою відбувся Патріотичний Флешмоб Пам'яті вшанування жертв Голодоморів в Україні в Губелецькій гімназії. Учні в поетичних рядках розповідали про велику трагедію, яка забрада життя мільйонів невинних українців, господарів рідної землі. Сьогодні дуже важливо берегти історичну пам'ять про події та вшановувати всіх, хто віддав життя в ім'я мирного й щасливого майбутнього.
Земля мовчить, мов рана незагойна,
І в полі вітер плаче уночі.
Тут хліб родився, теплий, життєдайний,
Але тепер тут мертві колоски.
Згорьовані обличчя, тіні хати,
Дитячий плач стихає в тишині.
В руках тримає мати хліба крихту,
А серце рветься в чорній глибині.
Село пустіє, зірка з неба гасне,
Де спів лунав — тепер панує страх.
І кожна стежка — свідок часу жаху,
Коли вмирав народ в своїх полях.
Та пам'ять наша, мов той вогник вічний,
Горить крізь час, крізь темряву й печаль.
Бо ми живі, і хліб тепер — святиня,
І в кожній хлібині — правда, біль, і жаль.
Голодомор 1932–1933 років: Пам’ятаємо, щоб не допустити знову